Лист читача: любіть "Сіверщину"!
Свою улюблену «Сіверщину» передплатив на увесь 2012 рік. Я вже 14 рік разом з газетою, якої чекаю як свята.
І як це так виходить, що друкується вона в четвер, а в п’ятницю уже в мене, в Чернівцях? Ото й є моє Свято. Поки не прочитаю до останнього абзацу – з рук не випускаю.
Шановні, рідні мої працівники редакції! Я вже так звик до вас, що можу грати в гру «Відгадай»: без ваших підписів можу вгадати хто автор тої чи іншої статті.
Дуже добре відчуваю Петра Яковича Антоненка, безпомилково узнаю з перших слів Сергія Кордика, Олександра Ясенчука, Василя Чепурного, з я ким Богт звів нас цього року у Чернівцях та його сином Арсеном. Дуже вдячний Гореві Левенку за репортаж із моїх Ьучок. Сумую, що не чую в газеті голос Наталії повжик і Валерія Магули. Дружина моя Віра Василівна з нетерпінням чекає нові рецепти, а онука Оксана дуже зраділа, прочитавши поради Анатолія Покришня в статті «Плов – не каша».
Для чого я оце все пишу? Десь мабуть 2007 року я виграв приз в газеті «Сіверщина» -- книгу Вадима Пепи «Україна в дзеркалі тисячоліть».Як на мене, то це найкраще, що було видано в Україні за останні роки. Нарешті ми чуємо правду про себе, про нашу мову і культуру. Вважаю, що кожна освічена людина в Україні повинна прочитати цю книгу. А ще – «Країну Моксель» Володимира Білінського. Ото книга книг!
Шановні сіверяни, шановні українці! Я щиро прошу – підтримуйте газету «Сіверщина», читайте ці книги! Бо чужинці нам доброго життя не збудують, сподіваймося на себе!
Ваш земляк із зеленої Буковини
Василь ГРЕБЕНЮК.
І як це так виходить, що друкується вона в четвер, а в п’ятницю уже в мене, в Чернівцях? Ото й є моє Свято. Поки не прочитаю до останнього абзацу – з рук не випускаю.
Шановні, рідні мої працівники редакції! Я вже так звик до вас, що можу грати в гру «Відгадай»: без ваших підписів можу вгадати хто автор тої чи іншої статті.
Дуже добре відчуваю Петра Яковича Антоненка, безпомилково узнаю з перших слів Сергія Кордика, Олександра Ясенчука, Василя Чепурного, з я ким Богт звів нас цього року у Чернівцях та його сином Арсеном. Дуже вдячний Гореві Левенку за репортаж із моїх Ьучок. Сумую, що не чую в газеті голос Наталії повжик і Валерія Магули. Дружина моя Віра Василівна з нетерпінням чекає нові рецепти, а онука Оксана дуже зраділа, прочитавши поради Анатолія Покришня в статті «Плов – не каша».
Для чого я оце все пишу? Десь мабуть 2007 року я виграв приз в газеті «Сіверщина» -- книгу Вадима Пепи «Україна в дзеркалі тисячоліть».Як на мене, то це найкраще, що було видано в Україні за останні роки. Нарешті ми чуємо правду про себе, про нашу мову і культуру. Вважаю, що кожна освічена людина в Україні повинна прочитати цю книгу. А ще – «Країну Моксель» Володимира Білінського. Ото книга книг!
Шановні сіверяни, шановні українці! Я щиро прошу – підтримуйте газету «Сіверщина», читайте ці книги! Бо чужинці нам доброго життя не збудують, сподіваймося на себе!
Ваш земляк із зеленої Буковини
Василь ГРЕБЕНЮК.
Читайте також |
Коментарі (0) |