"Краще годувати свою армію, ніж чужу"

Військова частина А 4507 – це все, що можна сказати про її назву і розташування. Цілі та задачі її визначаються загальними фразами, але діяльність цілком конкретна. Прізвища командира та заступника також не називатиму – так попросили хлопці, бо мають на те підстави. Адже нещодавно вони були в гарячих точках України, створених російськими диверсантами і терористами.

Частина серйозна – на її території обладнані кілька своєрідних блок-постів, утворених мішками з піском. Саме на території – досвід захоплень військових частин навчає наших воїнів новим методам війни. А блок-пости саме на території свідчать про готовність оборонятися до останнього.

Наш візит у військову частину пояснювався допомогою, яку надає підприємець з Чернігова, директор ТОВ «СНГ» Василь Нагайчук. Він забезпечив бійців обмундируванням, кожне з яких вартує 600 гривень. Мотиви своєї допомоги пояснює просто: «Щоб не годувати чужу армію – краще допомагати своїй».

А в розмові з командуванням частини ми зійшлися на тому, що тільки зараз армія повертає собі в суспільстві нормальне ставлення, досі ж усе робилося владою для дискредитації військових і повного розвалу армії. «Особливо в останні три роки, - підкреслює заступник командира частини майор Олег».

Він сидить у берцях, які пройшли випробування Іраком, а бійці, що вийшли на моє прохання для єдиної фотографії, яку я зробив у розташуванні частини, була в бронежилетах ще радянського виробництва. Їх вага – 12 кілограмів, у той час, як сучасні «бронікі» важать 3-4 кілограми. Правда, і коштують за 3 тисячі гривень. Таких грошей військова частина А 4507 не має.

Проте допомогу розгрузками (це такий жилет з численними кишенями для розкладання патронів і гранат) надала Прилуцька міська рада, вартість одної – 260 гривень. Значна допомога надана чернігівською ТЕЦ. Зараз частина має потребу у спальниках та речових мішках. Звісно, було би добре мати хоча б десяток сучасних бронежилетів.

Командир частини підполковник Андрій переконаний: «Принцип формування армії та міліції за територіальним підходом – хибний. Це яскраво показав Крим, коли наші військові легко шантажуються через залишених рідних на березі, якщо мова про моряків, чи просто в місті, якщо мова про сухопутні частини».

Військові переконані, що й розвал військкоматів також відбувався цілеспрямовано і, як наслідок, маємо проблеми з мобілізацією. Не без провокаційного підтексту питаю в командування частини: «Одна з причин нашого відступу з Криму – неготовність стріляти по росіянах, адже так нас виховували, що то браття. Тепер готові?».
Відповідь була однозначна: «Так!». Командування частини запевнило, що моральний дух наших військових високий, «аби тільки командували нами добре».

Василь ЧЕПУРНИЙ