Країна храмів і смітників
Василь Кирилюк — освітянин, громадський діяч, поет з Коропщини — нещодавно повернувся з Індії. Про свої враження від країни він розповідає в інтерв’ю. — Нещодавно я повернувся з Індії, де перебував на запрошення моїх індійських друзів, які живуть у Делі. З ними я познайомився кілька років тому під час перебування в Німеччині.
«Не завадять левоміцетин і вологі серветки»
— Чи не могли б Ви розповісти про свої враження?
— Не слід зациклюватися на щепленнях проти всіляких «індійських» хвороб, про які стільки написано в мережі Інтернет.
Бажано не робити їх узагалі, бо є ризик заразитися ними ще до поїздки в Індію. Але активованого вугілля, левоміцетину і вологих серветок бажано з собою прихопити, хоча мені ліки за час мого перебування в Індії, на щастя, не знадобилися. І слід пам’ятати, що індуси їдять дуже гострі, щедро наперчені страви, після яких здається, що тривалий час ти дихаєш полум’ям. Перш ніж вам подадуть страву, ви отримаєте склянку холодної води або холодного йогурту, щоб під час їжі гасити полум’я в роті. Їдять вони все руками, але, якщо попросите, вам принесуть виделку або ложку, правда, іноді можуть забути її помити, тоді якраз і стануть у пригоді вологі серветки.
Зійшовши із трапа літака до приміщення аеропорту Делі, отримав перше враження про країну — захоплююче. Мало де в Європі є такі сучасні, розкішні, охайні аеропорти, як міжнародний аеропорт Індіри Ганді. Незважаючи на те, що протягом року цей аеропорт приймає більше як 50 мільйонів пасажирів з усього світу, там практично відсутні черги, є комфортні місця для сидіння і лежання пасажирів, які чекають на свої рейси, достатньо буфетів, кафе, ресторанів, де можна смачно пообідати. Тут же можна замовити таксі в будь-яку точку міста за доступною ціною, тому що за воротами аеропорту таксисти вимагають плату вже значно більшу. Метрополітен у Делі теж мене вразив своєю практичністю і охайністю.
Броунівський рух і корови на смітниках
— Чим відрізняється наша столиця від індійської?
— На це запитання важко відповісти, бо Київ і Делі — це як Земля і Місяць. Перше, що впадає в очі, — відсутність на вулицях міста будь-яких правил вуличного руху. Автомобілі, мотоцикли, велосипеди рухаються лавиною, всі одночасно сигналять і стараються обігнати один одного, а між ними люди встигають перебігти дорогу, не потрапивши під колеса. На дорогах час від часу ідуть по кілька корів, які зовсім не зважають на весь цей рух. По тротуарах теж слід іти, озираючись, тому що по них їздять мотоцикли, велосипеди, а часом і автомобілі. Іноді на перехрестях можна побачити поліцейських у жовтих жилетах з бамбуковими палицями в руках, іноді вони навіть свистять у свисток, але на них ніхто не звертає уваги або просто не чують через сигнали автомобілів та мотоциклів. Переважна більшість автомашин погнуті, подряпані, але на це ніхто не зважає. Якщо врахувати факт, що в Києві мешкає 2,9 млн жителів, а в Делі — більш як 15 мільйонів і всім хочеться на чомусь їхати, то це вже говорить саме за себе.
Скорочено. Повністю в газеті "Сіверщина" за 16 лютого
| Читайте також |
| Коментарі (0) |