Корупцію подолати можна. Гонконг це зробив

У рейтингу Transparency International, складеному за принципом «чим нижче корупція, тим краще», Гонконг займає 12-е місце і стоїть вище, ніж Англія, яка колись володіла і управляла містом. Випереджає Гонконг і Японію, Австрію, Німеччину. Як таке вдалося азіатському місту?

Скажемо відразу, нічого незвичайного уряд міста (і всієї провінції) не робив. В даному випадку важливо не тільки, що саме робилося, але і як. Власті продемонстрували справжню волю, а також рішучість і послідовність в реалізації антикорупційних заходів, причому без огляду на особистості. А заходів було не так уже і багато. Всього три. І реалізовувати їх Гонконг почав у 1974 році, коли корупцією було пронизано 94% всього державного сектора.

1. Скасування презумпції невинності для чиновників. Замість нього застосовується принцип «доведи, що купив майно не на хабарі». У законодавстві з’явилася відповідна норма. Її зміст можна передати так: якщо чиновник не в змозі довести, що законним шляхом отримав кошти, які лежать на закордонних рахунках або на яких куплена, скажімо, вілла з басейном, то дорога одна — у в’язницю. І на досить пристойний термін — до 15 років.

Це правило стали послідовно і чітко реалізовувати. Відразу ж після відміни презумпції невинності декілька крупних чиновників Гонконгу виявилися за гратами.

2. Створена незалежна комісія по боротьбі з корупцією (НКБК). Підкоряється генерал-губернатору, у співробітників високі оклади. Генерал-губернатор своїм наказом призначав фахівців у цю комісію на термін не менше 5 років. Підкорялися вони теж тільки генерал-губернатору. Ні МВС, ні структура, що відповідає за держбезпеку, впливати на НКБК не могли.

Оклади у фахівців незалежної комісії по боротьби з корупцією були на 20-30% вище, ніж у працівників силових відомств. Комісія була покликана не лише виявляти хабарників, але і займатися профілактикою — запобігати хабарам у сферах, найбільш схильних до корупції, наприклад, в службах, що видають різні дозволи на ведення бізнесу або яких-небудь робіт, в ДАІ, в слідчих органах і судах. НКБК аналізує, чи застосовують хабарники нові схеми. Комісія має право провести перевірку в будь-якому відомстві чи міністерстві, якщо є найменша підозра щодо хабарництва.

За перший рік роботи НКБК були спіймані і засуджені 220 чиновників-хабарників. Серед них виявився і шеф поліції Гонконгу. Проти нього порушили кримінальну справу, але він встиг виїхати до Лондона. Проте генерал-губернатор добився видачі шефа поліції. Його повернули до Гонконгу, де відбувся суд над корупціонером.

Виникає резонне питання: чи не з’явиться спокуса у самих фахівців незалежної комісії по боротьбі з корупцією, що володіють великими повноваженнями і підкоряються безпосередньо генерал-губернатору, самим збагатитися на хабарі? Спокуса, звичайно, може з’явитися. Але і за роботою комісії є кому стежити. Цим займаються громадські організації, створені з представників інтелігенції і бізнесу. Якщо громадська організація раптом запідозрить когось з фахівців НКБК в нечесності, маючи на руках документальні підтвердження, то цього фахівця звільняють.

3. Людям і журналістам надали можливість повідомляти про хабарників.

Це один з найбільш важливих і проблемних заходів. Спочатку люди скептично поставилися до владних ініціатив, спрямованих на боротьбу з корупцією. Проте з часом вдалося подолати скепсис людей і журналістів, і вони стали помічниками незалежній комісії.

НКБК організувала «гарячу лінію», яка працює цілодобово. Будь-який громадянин може зателефонувати туди і повідомити про чиновників, які вимагають або отримують хабарі.

Аби виключити небезпеку покарання тих, хто вимушений був дати хабар, у Гонконзі не є злочином корупція з незалежних від людини причин. Наприклад, якщо бізнесмен дав хабар чиновникові, який видає дозволи на бізнес, то винен тільки чиновник – його й покарають. А бізнесмен залишиться поза переслідуванням. Тому люди, що стали жертвою корупції, не боялися дзвонити на «гарячу лінію» НКБК і повідомляти про хабарників.

Журналісти проводили власні розслідування щодо чиновників — фіксували їхні крупні покупки, виявляли розмір витрат їхніх родичів.

На кожну інформацію, що поступала від працівників ЗМІ і громадян, НКБК реагувала. За наявності підстав хабарникові заморожували банківський рахунок, вимагали пояснити походження доходів, а якщо було необхідно, заарештовували.

Усі факти упіймання корупціонерів і їх арешту висвітлювалися в пресі. Люди стали помічати, що карають і високопоставлених чиновників-хабарників, що в уряду Гонконгу серйозні наміри. І довіра в населення до боротьби з корупцією зросла. Воно стало підтримувати уряд.

Висновок: перемогти корупцію можна, якщо є справжнє бажання це зробити.

На відміну від інших провінцій Китаю, в Гонконзі не розстрілюють хабарників і боржників бюджету. Не дивлячись на це, в Гонконзі, де в колишні часи доводилося навіть двірникові давати хабар, аби він добре підмітав доріжку до будинку, вдалося майже повністю викорінити корупцію. Якщо, як говорилося вище, в 1974 році корумпованість держапарату складала 94%, то зараз вона дорівнює приблизно 2-3%. Феноменальний результат!

Досвід Гонконгу красномовно свідчить: якщо є справжнє бажання побороти корупцію і воля діяти рішуче, то можна досягнути результату. Але його ніколи не буде, якщо власті лише вдають, що намагаються боротися з хабарництвом, і якщо за боротьбу з корупцією відповідають самі корупціонери.

Джерело: Лев Миров, www.pravo.ru