Контрнаступ, або мій підсумок року, що минає
Слово, винесене у заголовок, для мене найважливіше у 2022-му.
Із захопленням спостерігав за нашими військовими, які очищали українську землю від агресорів на Києвщині, Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині. Як поступово зникала ота червона рана на мапі України.
2022 - це рік успішних контрнаступів не лише на полі бою, але й в ідейній площині. І там вони не менш важливі, бо це війна за незалежність, яка ведеться на багатьох фронтах і у багатьох вимірах.
Разом з побратимами я в лютому-квітні захищав Київ зі зброєю в руках. Нині займаюся практичною допомогою військовим як один із тисяч волонтерів. Але зараз розповім про успішний «контрнаступ» на парламентському полі. Про те, що вдалося зробити за цей рік у парламенті, де я займаюся законодавчою роботою як член фракції «Європейська солідарність» і гуманітарного комітету парламенту.
18 лютого, за лічені дні до великої війни, я очолив щойно створене міжфракційне депутатське об’єднання «Порядок денний: деколонізація» у складі 38 депутатів. І саме цей порядок денний крок за кроком намагався втілювати упродовж усього року.
Можливості депутата від опозиції дуже обмежені. А надто – в нинішньому скликанні Ради, де все вирішує монобільшість, і навіть не сама по собі, а часто за вказівками з Банкової. Не дивно, що понад два роки ми переважно відбивали атаки цієї більшості – на мову, на демократію, на інституції, на обороноздатність і безпеку…
Проте повномасштабна війна і радикальна зміна суспільних настроїв змусили владу відійти від принципу «какая разніца» в бік державницької політики. Цього року ми не просто тримали завойовані після Революції Гідності рубежі, а й значно просунулися вперед.
Півтора десятки законодавчих ініціатив, співавтором яких я є, ухвалені і набули чинності. Серед найважливіших:
заборона пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, російської агресії та її символіки (законопроєкт №7214), посилення можливостей територіальної оборони і загалом національного спротиву (№7217),
закон про підтримку українських видавництв і книгарень (№6287), ключові норми якого почнуть діяти 2023 року,
визнання дій Росії геноцидом українського народу (№7276), полегшення роботи волонтерів та неприбуткових організацій (№№ 7363, 7364), заборона публічного виконання творів російських співаків і збільшення мінімальної частки українських пісень на радіо (№7273-д).
А ще – закони, що дозволили заборонити діяльність проросійських партій, накласти санкції на російську церкву і її діячів, ціла низка заяв і звернень парламенту – про визнання Росії державою-спонсором тероризму, про неприпустимість примусового передання загарбниками українських дітей у сім’ї росіян, про підтримку надання Україні статусу кандидата в члени ЄС тощо.
7 жовтня набула чинності ініційована мною ще в 2020 році заборона акустичного насильства в пасажирському транспорті, тепер не можна вмикати в салонах автобусів і маршруток нав’язливу музику.
Ухвалено за основу й чекає на друге читання мій законопроєкт 8032 про встановлення пенсій за особливі заслуги політв’язням комуністичного режиму, що боролися за незалежність України.
Так само чекає на друге читання законопроєкт 7253, який дозволить звільнити наш публічний простір від усіх назв і символів, пов’язаних з російською імперською політикою й окупацією України.
Багато законопроєктів вдалося значно покращити через внесення поправок. Наприклад, до проєкту закону «Про медіа» я подав понад 60 поправок, найважливіші з яких були враховані. Це дозволило прибрати з проєкту всі загрози для української мови й культурно-інформаційного простору, а деякі норми навіть значно зміцнити, порівняно з чинним законодавством.
Так само враховано ключові поправки до законопроєкту про національні меншини, що дозволило повністю гармонізувати його з законом про державну мову.
Що не вдалося зробити цього року і залишається завданням на рік наступний?
По-перше, слід виправити дику ситуацію з законом про заборону ввезення та розповсюдження російської видавничої продукції (№7459). Який ухвалений у парламенті консенсусом ще у червні, але досі не підписаний президентом. Це кричуще порушення Конституції і відверте потурання лобістам російських інтересів. Президент зобов’язаний підписати закон.
По-друге, маємо домагатися якнайшвидшого ухвалення законів, що звільнять Україну і від руйнівних російських впливів, і від спроб наступу на демократію всередині країни. Це і мій законопроєкт 7297 про скасування радянського «Дня Побєди» 9 травня, який більшість так і не наважилася проголосувати минулої весни. І законопроєкти про деколонізацію гуманітарної сфери України (№7721), про заборону діяльності московської церкви і спрощення переходів православних громад до ПЦУ (№№ 8221, 8262), відновлення самостійності місцевих бюджетів (№8232), прозорості роботи парламенту (№7734), співавтором яких я є, і багато інших.
На Україну чекає і важка виснажлива боротьба за звільнення від російських загарбників, і також важлива боротьба проти корупції, сваволі, спроб узурпації влади під прикриттям війни. Бо нинішня війна – не лише за наше життя, а й за нашу свободу. За наші цінності, за право буди вільними людьми у власній вільній державі. За наше право будувати українську Україну.
Тому, бажаю усім, щоб успішні контрнаступи у всіх сферах продовжилися наступного 2023 року. До повного звільнення українських земель, нашого інформаційного поля та свідомості українців.
Фото з парламенту холодної весни 2022.
Володимир В'ЯТРОВИЧ
Із захопленням спостерігав за нашими військовими, які очищали українську землю від агресорів на Києвщині, Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині. Як поступово зникала ота червона рана на мапі України.
2022 - це рік успішних контрнаступів не лише на полі бою, але й в ідейній площині. І там вони не менш важливі, бо це війна за незалежність, яка ведеться на багатьох фронтах і у багатьох вимірах.
Разом з побратимами я в лютому-квітні захищав Київ зі зброєю в руках. Нині займаюся практичною допомогою військовим як один із тисяч волонтерів. Але зараз розповім про успішний «контрнаступ» на парламентському полі. Про те, що вдалося зробити за цей рік у парламенті, де я займаюся законодавчою роботою як член фракції «Європейська солідарність» і гуманітарного комітету парламенту.
18 лютого, за лічені дні до великої війни, я очолив щойно створене міжфракційне депутатське об’єднання «Порядок денний: деколонізація» у складі 38 депутатів. І саме цей порядок денний крок за кроком намагався втілювати упродовж усього року.
Можливості депутата від опозиції дуже обмежені. А надто – в нинішньому скликанні Ради, де все вирішує монобільшість, і навіть не сама по собі, а часто за вказівками з Банкової. Не дивно, що понад два роки ми переважно відбивали атаки цієї більшості – на мову, на демократію, на інституції, на обороноздатність і безпеку…
Проте повномасштабна війна і радикальна зміна суспільних настроїв змусили владу відійти від принципу «какая разніца» в бік державницької політики. Цього року ми не просто тримали завойовані після Революції Гідності рубежі, а й значно просунулися вперед.
Півтора десятки законодавчих ініціатив, співавтором яких я є, ухвалені і набули чинності. Серед найважливіших:
заборона пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, російської агресії та її символіки (законопроєкт №7214), посилення можливостей територіальної оборони і загалом національного спротиву (№7217),
закон про підтримку українських видавництв і книгарень (№6287), ключові норми якого почнуть діяти 2023 року,
визнання дій Росії геноцидом українського народу (№7276), полегшення роботи волонтерів та неприбуткових організацій (№№ 7363, 7364), заборона публічного виконання творів російських співаків і збільшення мінімальної частки українських пісень на радіо (№7273-д).
А ще – закони, що дозволили заборонити діяльність проросійських партій, накласти санкції на російську церкву і її діячів, ціла низка заяв і звернень парламенту – про визнання Росії державою-спонсором тероризму, про неприпустимість примусового передання загарбниками українських дітей у сім’ї росіян, про підтримку надання Україні статусу кандидата в члени ЄС тощо.
7 жовтня набула чинності ініційована мною ще в 2020 році заборона акустичного насильства в пасажирському транспорті, тепер не можна вмикати в салонах автобусів і маршруток нав’язливу музику.
Ухвалено за основу й чекає на друге читання мій законопроєкт 8032 про встановлення пенсій за особливі заслуги політв’язням комуністичного режиму, що боролися за незалежність України.
Так само чекає на друге читання законопроєкт 7253, який дозволить звільнити наш публічний простір від усіх назв і символів, пов’язаних з російською імперською політикою й окупацією України.
Багато законопроєктів вдалося значно покращити через внесення поправок. Наприклад, до проєкту закону «Про медіа» я подав понад 60 поправок, найважливіші з яких були враховані. Це дозволило прибрати з проєкту всі загрози для української мови й культурно-інформаційного простору, а деякі норми навіть значно зміцнити, порівняно з чинним законодавством.
Так само враховано ключові поправки до законопроєкту про національні меншини, що дозволило повністю гармонізувати його з законом про державну мову.
Що не вдалося зробити цього року і залишається завданням на рік наступний?
По-перше, слід виправити дику ситуацію з законом про заборону ввезення та розповсюдження російської видавничої продукції (№7459). Який ухвалений у парламенті консенсусом ще у червні, але досі не підписаний президентом. Це кричуще порушення Конституції і відверте потурання лобістам російських інтересів. Президент зобов’язаний підписати закон.
По-друге, маємо домагатися якнайшвидшого ухвалення законів, що звільнять Україну і від руйнівних російських впливів, і від спроб наступу на демократію всередині країни. Це і мій законопроєкт 7297 про скасування радянського «Дня Побєди» 9 травня, який більшість так і не наважилася проголосувати минулої весни. І законопроєкти про деколонізацію гуманітарної сфери України (№7721), про заборону діяльності московської церкви і спрощення переходів православних громад до ПЦУ (№№ 8221, 8262), відновлення самостійності місцевих бюджетів (№8232), прозорості роботи парламенту (№7734), співавтором яких я є, і багато інших.
На Україну чекає і важка виснажлива боротьба за звільнення від російських загарбників, і також важлива боротьба проти корупції, сваволі, спроб узурпації влади під прикриттям війни. Бо нинішня війна – не лише за наше життя, а й за нашу свободу. За наші цінності, за право буди вільними людьми у власній вільній державі. За наше право будувати українську Україну.
Тому, бажаю усім, щоб успішні контрнаступи у всіх сферах продовжилися наступного 2023 року. До повного звільнення українських земель, нашого інформаційного поля та свідомості українців.
Фото з парламенту холодної весни 2022.
Володимир В'ЯТРОВИЧ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |