Коньячна історія

Зателефонувала мама:

«Як ся почуваєш?»
«Почуваюся».

«Як тиск?»
«Тисне».

Як пульс?»
«Пульсує».

«Зрозуміло, – підсумувала вона. – Ковтни доброго коньяку».
«Хто це коньяк вважає ліками?»

«Лікар Пасулько. Той, що тебе прийняв у світ, і взагалі пів-міста лікував від усього. Казав: якщо не знаєш, що з тобою і що приймати, то прийми чарочку коньяку. Сам дев’яносто два роки жив. Прожив би, мабуть, і більше, але пенсії не вистачало на коньяк».
«Ну так, – згодився я. – Коньяк на очі діє. Пенсії не видно…»

«Жарти жартами, але ти пополоскай ноги в холодній воді, постав компрес із оцту, з’їси кілька ложок меду, часнику й цитрини, запар чай із м’ятою і журавлиною, прогуляйся на свіжому повітрі… Чуєш?»
«Чую, мамо. Що ти там казала про коньяк?..»

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ "Чарунки днів"