Коли смердить від жовтого металу...

Читаю книжку Юрія Папорова "Гемінгвей на Кубі", видану ще до 80-річчя письменника, в якій розповідається про останні 20 років його життя на основі спогадів людей, які працювали в нього чи зналися із ним. Цього року виповнюється 120 років від дня народження самовідданого солдата Слова.

Цікаве міркування Гемінгвея: "Письменник повинен бути непідкупний і чесний, як служитель Бога. Або він чесний, або ні, так само як жінка доброчесна або ні, і після того як він вперше написав неправду, він ніколи вже не буде колишнім. Справа письменника говорити правду".

Причину свого переїзду на Кубу Гемінгвей пояснив так: "Я не міг дихати. Там погано провітрюється приміщення. Трудно було дихати і мислити. Сморід, який виходив від жовтого диявола ставав все нудотнішим. Багато моїх друзів від цього самі стали смердіти"...

Письменник нічого не може запропонувати, окрім Слова. Читач може це Слово або прийняти, або не зрозуміти, або проігнорувати. Так було завжди.

Євген БАРАН