Хто насправді спровокував агресора на захоплення Криму?

Панове українці, треба самокритично визнати, що багато (забагато) етнічних українців своєю "хохляцькою" позицією холуйства і пристосування спровокували агресора на захоплення Криму.

Адже не секрет, що агресор століттями пишався своєю величчю і легкістю з якою десятки мільйонів хохлів ставали століттями ортодоксальними росіянами і навіть, як гаспажа Валентина Матвієнко, архіортодоксальними.

Переконаний, що саме завдяки тисяч таких матвієнок, які знаходяться на досить високих щаблях у російській владі, у армії і бізнесі маємо, те що маємо.

Адже вони не можуть ніяк змиритися з тим, що не вони панують в Україні.

Ось типова біографія наших "землячків" в Росії за Вікіпедією:

Матвієнко Валентина Іванівна (рос. Валентина Ивановна Матвиенко; 7 квітня 1949, Шепетівка) — радянський і російський політик і дипломат.
Голова Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації з 21 вересня 2011.
Заступник Голови Уряду Російської Федерації в 1998-2003 роках, губернатор і голова Уряду Санкт-Петербурга в 2003-2011 роках.

Народилася 7 квітня 1949 у місті Шепетівка Хмельницької області, дівоче прізвище Тютіна.

До 18 років жила і навчалася в Україні.

• У 1966 році закінчила середню школу зі срібною медаллю, у 1967 – з червоним дипломом — Черкаське фармацевтичне училище (УРСР).
В 1972 закінчила Ленінградський хіміко-фармацевтичний інститут.

• 1972—1977 — завідуюча відділом, секретар, перший секретар Петроградського райкому ВЛКСМ, Ленінград.
• 1977—1984 — секретар, другий секретар, перший секретар Ленінградського обкому ВЛКСМ.
• 1984—1986 — перший секретар Красногвардійського райкому КПРС.
в 1985 — закінчила Академію суспільних наук при ЦК КПРС,
• 1986—1989 — зам. голови виконкому Ленінградської міської Ради народних депутатів з питань культури та освіти.
• 1989—1990 — народний депутат СРСР від Союзу радянських жінок, голова комітету ВР СРСР у справах жінок, охорони сім'ї, материнства та дитинства.
в 1991 — закінчила Курси удосконалення керівних дипломатичних працівників при Дипломатичній академії МЗС СРСР.
• 1991—1992 — посол СРСР в Республіці Мальта.
• 1992—1994 — посол Російської Федерації Республіці Мальта.
• 1994—1995 — посол з надзвичайних доручень МЗС Росії.
• 1995—1997 — директор Департаменту МЗС Росії по зв'язках з суб'єктами Федерації, парламентом і громадськими організаціями.
• 1995—1997 — член колегії МЗС Росії.
• Жовтень 1997— вересень 1998 — посол Росії в Греції.
• Вересень 1998— березень 2003 — заступник голови уряду Російської Федерації.
• З 19 березня 2003 — представник президента Росії у Північно-Західному Федеральному окрузі.
• В червні 2003 введена до складу Ради безпеки Росії.
• 5 жовтня 2003 перемогла на виборах на пост губернатора Санкт-Петербурга.


Дипломатичний ранг: посол Росії (1997)

Володіє німецькою, англійською та українською мовами.