Хохол він і у Львові хохол

Змушена була слухати жваве спілкування кількох молодиків в електричці, що прямувала до Шостки. Розповідали різні історії з підроблянь на будівництвах.

- Слушай, а я во Львовє із 40 чєловєк одін на руском разговарівал. Мєня сєпаром прозвалі. Ані там такіє чудакі: в празнікі нє работают. А мнє што – мнє бабкі нужни – наряд закрить –я і вишел. Так мєня какая-то старуха так стиділа.

- Может, ані там, на западной, лучше живут потому, што в церковь ходят?- зауважив несміло співрозмовник.
- А мо – погодився попередній,потягуючи пиво з пляшки. Я-то по паспорту хахол, по національності. Но в душе я рускій.

Почутим засмутилась, але потім трохи заспокоїлась: він же не назвав себе українцем. А хохол – він і є хохол. Його він охарактизував чітко.

Зоя ВОЙТЕНКО