Казус Кошулинського

Тут мене звинуватили, що я буцімто "плюю у патріотів". Мушу публічно роз'яснити своє ставлення до сучасного українського націоналізму.

Я, панове, не тільки священик, але й професійний історик. Тому на політичні процеси дивлюся історично. Проблема сучасного українського націоналізму у тому, що він значною мірою "лівий". Епізод з Кошулинським* - знаковий. Справа в тому, що ідеологи націоналізму намагаються відродити в Україні інтегральний націоналізм початку ХХ століття. А враховуючи стан постсовка, наш націоналізм ще й має явний душок соціалізму, тобто тяжіє до націонал-соціалізму.

Україні ж на сучасному історичному етапі потрібна національно-буржуазна революція, ідеологією якої є націонал-лібералізм. В наших націоналістів я не плюю, як висловлюється дехто з опонентів. Я критикую, бо вони сьогодні під лозунгами патріотизму фактично руйнють Українську державність, встали на деструктивний шлях. Вас не дивує, куди раптом зник лозунг "Україна понад усе!", такий популярний на початку Революції Гідності? Для мене - це лакмусовий папірець.

Я переконаний, що справжній націоналіст ніколи не буде антидержавником, а гучні патріотичні лозунги - не індульгенція від безглуздих, а інколи й злочинних вчинків! Нам сьогодні потрібна корисна дія на будівництво держави, а не її розхитування. У мене все!

о. Олександр МОРОЗОВ

*Мова йде про випадок, коли Р.Кошулинському зачитали на ТБ пунки програми, з якою він погодився, а прграма виявилася ... програмою комуністів розливу Петра Сімонєнкі