Кава і збори

В суботу я зайшла в Сільпо і 15 хвилин не могла знайти де там стоять вершки до кави.

Справа в тому, що я звикла пити каву в прекрасній кав’ярні під своїм під’їздом. Баристи знають мене як рідну, ну а я їх. Ми говоримо про батьків, коханих, життєві перипетії. Ми на районі. Ми любимо…

Моя улюблена кава коштує 75 гривень. Якось я умножила 75 на 30. І зрозуміла, що це 2250 грн на місяць. Я свідомо вирішила порушити власний ритуал, не пити каву в кав’ярні під домом, а щодня донатити мінімум 75 гривень.

Каву я варю вдома…з корицею… в турці. Смачну…
Так от… я ходила по «Сільпо» … не було світла. І мені було гірко, страшно і приречено. Відчуття якоїсь повної безнадії…

Бо зранку Влад (командир взводу) знову написав, що вони чудом вижили і треба РЕБ.
- Оксан, 90 тисяч. Зможеш?

Я стою посеред темного супермаркету і вже 15 хвилин дивлюся на вітрину молочки і «не бачу» там вершків, бо бачу РЕБ на який я ніколи не зберу 90 штук…. Мені страшно….цей страх паралізує… я брожу, як дурна, поміж темного «Сільпо», мені так боляче, що аж рве…Я хочу написати йому:
- Ні, Влад, це занадто. Я не зможу, командире, пробач мене… я не настільки, як ти думаєш…Ти там за мене, а я…
Я пишу:
- Командире, я зможу…

А далі, хапаючи страх поміж серця, прошу вас… А ви….Я так плачу зараз, ви не уявляєте… я увесь день трималася…. Реву, як дурна…
84 500 грн за день…Ви мене прям вбили любовʼю своєю…
Обожнюю… плачу далі.

На фото командир. 25 років. 8й рік воює.
Банка в коментарях.
UPD. 90 500грн в банці за добу…. Все, ви мене посипали….

Оксана ШАВАРСЬКА