Їхня "Ґолда" проти нашої правди

Нарешті знайшов час подивитися фільм "Голда". У цілому враження від стрічки позитивні, за винятком одного моменту - розмови Голди Меїр з Генрі Кіссінджером, де вона розповідає про своє жахливе дитинство в Україні та кровожерливих козаків, від яких її батько забивав у будинку вікна на Різдво, щоб козаки не побачили їх і не влаштували погром.

Будь-якій хоч трохи освіченій людині (а такими я вважаю і сценаристів, і продюсерів цього історичного фільму) мало б бути відомо, що країна, в якій жила Голда перші роки свого життя, називалася російська імперія, з її "чорною сотнею", зоною осідлості, єврейськими погромами і донськими казАкамі-прислужниками російського шовінізму, які з Україною як державою та українськими козаками не мали нічого спільного. Адже в глядача неодмінно виникне після цього фрагменту асоціація слів "Україна" й "козаки" з антисемітизмом і погромами.

Не знаю, випадково чи ні з'явився у фільмі цей фрагмент саме в такому тлумаченні, але реакція на такі речі мала б бути хоча б на рівні нашого Мінкульту та культурних аташе при посольствах щодо необхідності дотримуватися історичної та політичної коректності, надто в таких делікатних і вразливих моментах. Про таку публічну реакцію, на жаль, я щось не чув. Та й взагалі: а чи проводять відповідну гуманітарну роботу наші аташе з культури в різних країнах, щоб нівелювати навіюваний московитами образ українців, як таких собі антисемітів? Чи показують звідки насправді родом "чорна сотня", що коїли будьонівці, як ставився російський царат і "дєятєлі русской культури" до інородців, не гріх нагадати й про "справу лікарів" з її натхненником сталіним, якого зараз московити знову підносять на п'єдестал?

Давайте врешті-решт виходити зі стану ображеного хуторянина, на якого можна всіх собак навішати. Давайте, зрештою, займати наступальну позицію у відстоюванні своєї національної гідності та історичної правди!

Володимир ТЕТЕРУК