Ясновидці серед нас

Із 6-ї ранку починає приймати людей ясновидиця та цілителька Галина Іллівна Кузнецова, яка мешкає в селі Радівці Деражнянського району Хмельницької області. У кімнаті, де вона веде прийом, затишно і нема нічого зайвого. У шафі — численні книги з цілительства та нетрадиційної медицини, на столику — осінній букет чорнобривців, на стіні — великі ікони.

НАЙГОЛОВНІШИЙ ВИЯВ ЛЮДЯНОСТІ — ДОБРОТА
Галина Іллівна 40 років пропрацювала в місцевій школі вчителькою біології. Односельці стверджують, що педагогом вона була чудовим, мала повне взаєморозуміння з учнями. Можливо, тому, що навчала добра особистим прикладом. А доброта — то найголовніший вияв людяності, впевнена пані Галини.

Свій дар ясно бачити та зцілювати людей Галина Іллівна відчула не відразу. Хоча помічала в собі щось загадкове, чого не можна було пояснити, ще з дитинства. Пам’ятає, прокинеться вранці, а думки снуються: «Оце підемо вранці в ліс по гриби, зустрінемо там таке-то звірятко...» Неначе вигадувала собі щось, але ці «вигадки» потім справді збувалися. І коли йшли з батьком та сестрами до лісу, так і траплялося. А іншим разом вона каже, наче щось відчуває: «Ой, так страшно в ліс заходити — там якийсь вішальник...» І справді так.

Окрім уміння щось «вигадувати», Галина Іллівна з дитинства мала ще одну незвичайну особливість — дуже їй подобалися «бабки», народні лікарки.

Якщо Бог дав людині талант, то Він згодом дасть і можливості йому проявитися. Так і сталося в житті сільської вчительки Галини Кузнецової. А «допоміг» жінці зблизитися зі своїм талантом... нещасний випадок. Якось вона впала з даху гаража, і після травми в неї почала дуже боліти голова. Довго лікувалася в лікарні, а потім, коли побачила безрезультатність старань офіційної медицини, вдалася до лікування у фахівців народної медицини.

Доленосною у житті Галини Іллівни стала зустріч у Києві з Галиною Стаховською. Під час лікувальних сеансів відома цілителька відчула силу енергетики своєї пацієнтки, а та своєю чергою відчула силу своєї цілительки. Стаховська не лише допомогла Кузнецовій позбутися болю голови, але й виявила в неї рідкісний дар цілительства і порадила віддавати свою потужну енергію людям, лікуючи та допомагаючи їм.

— А у мене змалечку було величезне бажання допомагати людям, знімати в них біль, — згадує Галина Іллівна, — отак просто хотілося бігти і надавати допомогу, хоча б доторкнутися рукою, погладити хворе місце. Я якимось чином відчувала, коли людині погано.

Із особливою вдячністю згадує пані Галина іще одну свою наставницю у цілительстві — Ніну Чижак. А найбільше вона дякує мамі, яка теж займалася лікувальною практикою.

— Виявляється, я успадкувала її вміння, хоча й одразу цього не збагнула, — каже Галина Іллівна.
Як то кажуть, зерно впало на благодатний ґрунт. Тож, не припиняючи працювати вчителькою, Галина Кузнецова вступила до Київської академії народного цілительства. Керівництво школи із розумінням поставилося до того, що час від часу учительці біології треба їхати до Києва на заняття. Із розумінням, бо скільком допомогла тоді ще недипломована цілителька, працюючи в школі. Допомагала всім, незважаючи на те, хто перед нею — вчитель чи учень.
Сьогодні коло пацієнтів значно розширилося. До Галини Іллівни у Радівці приїздять не тільки з усієї України, а й з інших країн світу. Вона консультувала по телефону жителів Італії, Голландії, Санкт-Петербурга, Москви, Риги, Далекого Сходу тощо.

ІНФОРМАЦІЯ — З ВОДИ ТА СОЛІ

До пані Галини приїздять із найрізноманітнішими проблемами. Спільне в них хіба що одне. Вирушаючи в дорогу до ясновидиці, люди беруть із собою пачку солі та пляшку води, які увібрали в себе енергію того дому, де живе людина. Із цих субстанцій вона й зчитуватиме згодом інформацію.

Я теж приїздила в Радівці за порадою, тож була дуже вражена тією точністю, з якою вона бере інформацію зі звичайної солі та води — до найменших дрібниць. Наче й справді бачить, де що стоїть у домі, а найголовніше — яку енергію воно несе людині. Буває, домашню атмосферу погіршує своєю негативною енергетикою, як бачить цілителька, та чи та річ. Такі речі жінка й бачить потемнілими, почорнілими. Як «Отче наш», видає інформацію про здоров’я людини, про успіхи чи неуспіхи на роботі, в сім’ї. Навіть бачить подальші перспективи з роботою. По-особливому бачиться ясновидиці здійснення мрій людини — у вигляді райдуги. А основне, вона не лише бачить істинний стан справ, а й має змогу побачити глибинні витоки тих чи тих проблем, а також дає цінні поради, як чинити людині далі.

До пані Галини у Радівці приїжджають з різних життєвих приводів. У когось в домі щось не клеїться, є проблеми з чужорідними енергетичними втручаннями («поробки», зурочення, прокляття), у когось невдачі в житті, хтось не знає, яку життєву дорогу йому обрати, як чинити далі в бізнесі, інший не може вночі спати тощо. Багато людей приїздять сюди просто за порадою. Адже сила слова має велику вагу.

Розповідає вчителька молодших класів із місцевої школи Ніна Ходаницька:

— Моя колишня колега Галина Іллівна — це чуйна, небайдужа до чужого горя людина, а її відкрите серце — це справжній скарб. Коли мене розбив параліч, Галина в прямому розумінні поставила мене на ноги — вона за мене багато молилася, робила масажі, витягувала мене із тяжкого стану й силою власного біополя. А коли мій син потрапив у скруту, то вона його підтримувала і морально, і матеріально.

А Олександр Дранчук мав на шиї пухлину. Його мати попросила Галину Іллівну оглянути сина. Вчителька провела з хлопцем 5 сеансів прямо в школі після уроків — і пухлина зникла.

До одного чоловіка приїхали на ювілей з Києва діти. У них була 2-річна донечка. Гості не могли нарадуватися малям — підкидали його, гралися, пестили. А вночі дитині раптом стало зле.

— Ото мені дзвонять, — згадує цілителька: — «Галино Іллівно, можна до вас привезти дитину — плаче й плаче?». Я кажу: «Що ж я можу зробити? Звертайтеся до лікарні». А вони просять: «Ну, спробуйте, ми думаємо, що ви нам обов’язково допоможете». Привезли. Я погладила дитину, обняла, молитви почитала, і дитина заснула. А через день приходять мені подякувати. Виявляється, лікарня так і не знадобилася, бо дитині більше не ставало гірше.

— Їду якось у поїзді, чую: дуже плаче дитина, аж заходиться. Врешті-решт провідниця каже матері дитяти: «Зараз буде станція, виходьте і везіть дитину до лікарні». Підходжу до матері з 2-річним малюком на руках. Питаю, що з ним? «Плаче і плаче — голівка болить», — каже. Я погладила дитину по голівці, притисла її до себе. Дитина й заснула. І так спала до ранку. А вранці вже бігала коридором здорова й весела. Виявляється, дитина злякалася собаки.

Дар яснобачення цілительки допоміг багатьом знайти загублені документи чи якісь речі. Якось прийшов мисливець із сусіднього села. У нього загубилися документи на зброю і дозвіл на відстріл дичини. Нарікає: «Хтось із мисливців витяг його в мене з кишені». А вона: «Ви переклали документи в інший піджак, який залишився вдома». Так і виявилося.

Приїздили у Радівці й слідчі, аби ясновидиця допомогла їм розкрити тяжкий злочин. Заплющивши очі, Галина Іллівна точно змалювала картину вбивства. Побачила й авто зеленого кольору, на якому вбивці втікали, але номери машини наче були вкриті плівкою. Галина Іллівна це розцінила як знак зверху — не потрібно їй зв’язуватися з криміналом.

ТАЄМНІ ЗНАННЯ — НЕ ІГРАШКА ДЛЯ НЕВІГЛАСІВ

Галина Кузнецова стурбована тим, що колись закриті таємничі знання зараз відкрилися широкому загалу.

— На цю тему сьогодні випускається багато книг, які можна купити кому заманеться. Але це не дуже добре, бо з такими знаннями треба бути вкрай обережним, — упевнена ясновидиця та цілителька. — Є практики, які можуть нашкодити як оточуючим, так і тим особам, які ними займаються. Скажімо, у когось у домі негаразди. За вказівкою він бере віник, начитує на нього певні намовляння і викидає на перехрестя. Або хворіє мала дитина, її речі збирають, щось там нашіптують — і на роздоріжжя. Кажуть: «Забере біду вітер». А насправді її забирають люди… Хтось іде дорогою неімущий, кому ці речі потрібні, забере їх і накличе на себе біду. А перекидати свою біду на когось — це не по-Божому, так в жодному разі не можна чинити. Тому перш ніж щось зробити, треба дуже добре подумати.

Коли до Галини Іллівни приходять по допомогу, вона радить в жодному разі не вдаватися до різноманітних «поробок», оскільки вони повертаються цій же людині, яка таке чинить.

— Буває, що саме цій людині може й нічого не статися лихого, але віддасться дітям, онукам, що ще болісніше сприймається, — каже цілителька. — Чому в нас зараз так багато народжується дітей-калік, тяжкохворих? Кажуть, що це результат впливу забрудненого довкілля. Так, екологія впливає на людину. Але ще існує й екологія душі. Подивіться на дуб. Якщо під його корені лити різну гидоту, гинути почне не коріння (батьки), а листя (діти). Так і в людей.

Буває, приїжджають жінки з проханням зробити так, аби повернувся чоловік. Але ясновидиця відмовляється навідріз, оскільки таким займатися не можна. Вона радить: «Якщо це твоя людина, вона повернеться. А якщо не твоя — нічого не вдієш, навіть якщо тягтимеш на канаті. А навіть якщо повернеться на «поробку», то це буде тимчасовим явищем».
Оскільки є чимало «народних умільців» з лихих впливів на навколишніх, Галина Іллівна дала кілька корисних порад, як уникати такої напасті. Передусім вона радить не підбирати з землі сторонні предмети, особливо гроші, які найбільше хочеться забрати з собою. Може, вони справді кимсь загублені, а може, хтось їх кинув з певним умислом.

На жаль, люди з нечистим сумлінням нерідко шукають собі «жертв» навіть у церкві. Тому пані Галина радить не реагувати на будь-які «провокації»:

ніколи не крутись, натомість зосереджено слухай службу;

не відповідай ні на чиї запитання, бо ти прийшов до церкви не з людьми говорити, а спілкуватися з Богом;

ніколи не передавай до підсвічника чужої свічки, оскільки її слід ставити лише власною рукою, передана з рук в руки свічка може містити «поробку»;

не наступай на підозрілі предмети.

Галина Іллівна, коли приходить до храму, ставить за здоров’я дві свічки, цьому вчить також і інших.

— Одну ставте за здоров’я близьких. Другу — за своє здоров’я з думкою: «Допоможіть мені в дорозі, в роботі, в домі, в сімейних справах. Направте мене на світлу дорогу. І простіть мене, може, я в чомусь грішна». Коли ставимо в церкві свічки за здоров’я, за упокій ставити не потрібно, оскільки для того є спеціальні дні.

Поверталася від Галини Іллівни з Радівців з полегшенням. У неї справді талант — не тільки побачити невидиме, а й заспокоїти, підтримати, вдихнути віру у завтрашній день. Нехай сторицею повернеться їй те добро, яке вона приносить людям!

Наталія ВИШНЕВСЬКА-ДАНЮК

Джерело: Ваше здоров"я