реклама партнерів:
Головна › Новини › СУСПІЛЬСТВО

“Якщо цю ракову пухлину не зачистити, вона вибухне новою війною”

15-Лип-21 1119 5.0 0
Розмовляла: Яна ХМЕЛЮК, журналістка
з Ніжина Чернігівської області
фото надані Станіславом Прощенком

Станіслав Прощенко – учасник бойових дій, приватний підприємець і громадський активіст. Він мав невеликий бізнес у Ніжині, у 2014-2015 роках воював на Донбасі у складі 41-го батальйону тероборони “Чернігів-2”, а після повернення з фронту став засновником кількох ГО, зокрема ніжинської спілки ветеранів АТО “Патріот”.

Прощенко – приклад того, як ветеран АТО може об’єднати колишніх побратимів, нинішніх соратників та однодумців і дієво впливати на місцеву політику, просувати державницькі інтереси в “застояній” глибинці, де залишаються сильні “совкові” та російські впливи.

Один із напрямків, яким активно переймається Прощенко – допомога сільським громадам Чернігівщини в переході з так званої “УПЦ” Московського патріархату до помісної Православної церкви України. І, слід визнати, це йому непогано вдається.

Нещодавно, 23 червня, у Ніжині сталася непересічна як для цього тихого містечка подія: хресна хода російської церкви та її прибічників наштовхнулася на спротив українських активістів, ветеранів АТО й родичів загиблих. Протистояння обернулося сутичками за участі поліції. Один батюшка з МП вдарив Прощенка по голові.

Ми говоримо зі Стасом і про цю подію, і загалом про вплив московської церкви в регіоні та дієві способи опору їй, і про участь ветеранів та особисто Прощенка в громадському житті регіону.

“Ми повісили Кирила і Путіна, а поліція заставила їх зняти”

Зі слів Стаса Прощенка, причиною зіткнення стало те, що Московський патріархат спланував свій хресний хід на честь уродженця Ніжина митрополита Іоанна Тобольського й захоплення Сибіру повз пам’ятник героям Небесної сотні та загиблим учасникам війни з Росією – хоча існувало кілька альтернативних маршрутів. Таке “не релігійне, а політичне рішення” прибічників російської церкви спровокувало акцію спротиву патріотичних містян.

– Ми написали у групу в вайбері: хто хоче – долучайтеся. Зібралися в основному учасники бойових дій і члени сімей загиблих. Ми стояли в шерензі на перехресті вулиць Гоголя і Яворського, просили поліцейських: “Відведіть ходу вправо або вліво – не йдіть через нас, через стелу наших полеглих хлопців”. Не реагують. Цих московських повів просимо: “Обійдіть!” – не реагують.

Вони ж не йшли до якоїсь там своєї святині – їм потрібно було саме там пройти, де ми їм на дорозі стоїмо. Вони напролом ішли тим шляхом, щоб зламати нас, щоб було по-їхньому, – розповідає Стас Прощенко. Ветеран також зазначає, що поліція фактично стала на бік МП:

– Ми привезли інсталяцію-“шибеницю”, повісили [патріарха РПЦ] Кирила і повісили Путіна, чучело таке. Путіну прив’язали до ніг дві коров’ячі ратиці. А поліція заставила їх зняти, хоча інсталяція стояла на приватній території біля магазину. Нам ту інсталяцію ламали і не дали поставити.

Я ніс шину, теж для нашої інсталяції. Він виривав її, забрав… У Чепурного (заступник начальника місцевої поліції – “Н”) фантомні болі, коли він побачив шину в мене в руках.

Поліціянтка накинулася на чоловіка, який прийшов із прапорами України і США. Вона хотіла вирвати прапор США і кинути долу. До неї підбігли інші поліцейські – кажуть, ти взагалі розумієш, що робиш?..

За словами Прощенка, якого цитує також “Релігійна правда“, хресний хід МП супроводжували “тітушки” – здебільшого немісцеві чоловіки міцної статури. Один із них копнув 60-річного українського активіста.

– Ми не рвалися в бій, ми не рвали їм сорочки – просто стояли. Коли вже підійшов весь той натовп, один московський піп почав виривати нас із рядів…

Пізніше цей самий священник підкрався до Прощенка ззаду, вдарив кулаком у голову і спробував втекти. Напад був зафіксований на відео.

Патріотичні активісти тримали плакати “Русскій мір не пройде” – втім, російським церковникам таки вдалося пройти тим маршрутом, яким вони собі намітили.

Хтось скаже: дрібні місцеві “розборки”, не варто уваги. Втім, саме з таких регіональних пазлів складається картина впливу “русского мира” на Україну. Якщо не опиратися – він збереже і зміцнить свої плацдарми, а ті прислужаться для нових агресій, як було у 2014-му в Криму та на Донбасі.

– У них же (активних прибічників “УПЦ МП”) – повністю проросійські наративи. Навіть під час цієї церковної ходи в Ніжині вони проводили політичну агітацію! І це не проста людина – це релігійний діяч, батюшка заявляв на камеру: “Небесну сотню розстріляв сам Порошенко і його люди…” Вони кажуть: “Ваших хлопцев убивает Верховная Рада и те, которые там сидят, а не Путин. Путин не убивает!”

Вони ж і під час проповідей у церквах “наливають” таке проти України, що через верх іде. Це нас дуже бентежить, – заявляє Стас. – Крім того, в них там, практично в кожного є зброя неофіційна, вони нею хваляться. А що там ще в тих монастирях, ніхто не знає…

– І воно ж усе “приватизоване”! Ви цю історію чули? Я спеціально досліджував це питання і не знайшов у Чернігівській області жодного храму Московського патріархату, яка б не була “приватизована”. Наприклад, у нас тут Воздвиженська церква. Було рішення “передати у власність”. Почався цей процес при Тимошенко, закінчився при Януковичі й Азарову.

(Прощенко має на увазі масові рішення про передачу у власність місцевим релігійним громадам “УПЦ МП” їхніх церковних будівель. Зокрема, в листопаді 2013 року розпорядженням Чернігівської ОДА було передано у власність релігійній громаді Свято-Хресто-Воздвиженської парафії “УПЦ МП” пам’ятку архітектури місцевого значення – Хрестовоздвиженську церкву в Ніжині).

З цього все і почалося. Якось мене це зацікавило.

Припутні та інша “класика”

– І після цього ви почали їздити й говорити з релігійними громадами про перехід до ПЦУ?

– Я почав цим цікавитися. У нашому районі, в Бахмацькому, Борзнянському. Був на заборах села в Талалаївці, звідти мої батьки й діди. Підняв питання, і 70-80% присутніх підняли руки за перехід.

Такі настрої в населення є в більшості сіл по області, з ким я спілкувався. Майже всі готові перейти. Але юридично поки що немає можливості. Хоча ПЦУ й томос уже отримала… Але буває, що все село стає заручником 5-12 чоловік, які тримають документи на релігійну громаду і на користування церквою, і вони їх не віддають.

Наприклад, Парафіївка. Там із 230 чоловік 228 проголосувало за перехід. І ми два роки воювали, щоб перейти під ПЦУ і забрати ту церкву.

– Ви зі своєю організацією виступаєте як агітатор, організатор, силова підтримка?..

– У кожному селі є своя громада і свої активні люди. Я просто такий комунікатор. Є ще юрист у Ніжині, який займається цим. Якщо нам не вистачає, підключається Київ.

За чотири роки, поки ми цим займаємося, обросли багажем знайомих, друзів, різних організацій, партнерів, що неважливо, чи я приїду, чи наші хлопці – воно вже працює, є куди звернутися. Це як злагоджений механізм.

Хоча починалося з того, що ніхто знав, як і що робити. Але зараз ми практично всі суди виграємо.

Почали ми з Оленівки Борзнянського району. Там відбувся перехід [до ПЦУ], вони – Московський патріархат – подали до суду і програли все на світі. Далі Парафіївка, Припутні. Два суди, апеляція. В Києві антирейдерська комісія. І вони все програли, просто без варіантів!

Зараз знову почали по Парафіївці подавати позови, але це вже просто приватні особи в цивільному порядку. Вони (МП) просто завалюють суди макулатурою і “набивають” статистику позовів – на департамент культури, на державного реєстратора. Хоча й знають, що програють.

Вони виграли тільки один судовий процес (Господарський суд у Києві скасував рішення про передачу громаді ПЦУ Свято-Покровського храму в селі Ковпита, Чернігівський район, хоча розподіл голосів селян був 66:7 на користь вірян ПЦУ – “Н”)… Але ми там не були причетні до справи, пізно звернулися до нас по допомогу. Хоча все одно там релігійну громаду ПЦУ створили.

Я їм пояснював, що два-три тижні – і релігійна громада оформлена. От, наприклад, як у Білих Вежах. За три тижні релігійна громада була повністю створена і зареєстрована.

– Село Біловежі Перші – в Бахмацькому районі, не в Ніжинському. Ви й там допомагали переходу громади в ПЦУ?

– Ми були там. Бахмачани були перші, вони попросили нас, ми долучалися й допомагали.

– Скільки часу забирає юридичний механізм створення в селі громади ПЦУ?

– Це дієвий механізм, гарний, простий. Ну, процес трошки затягується на півтора-два роки. Десь швидше, десь повільніше. Потрібен час, бо вони суди завалюють. Але, тим не менше, приблизно два роки – і будь-яка релігійна громада ПЦУ від початку зборів доходить до моменту, коли її зареєстровано в Державному реєстрі.

Найдовше – це тоді, коли ми з ними (МП) починаємо тягатися, щоб їх узагалі знищити. Тобто щоб на їхньому фундаменті виросла громада ПЦУ, замість них. Це трошки довше, але це можливо.

У нас практично в кожному селі є підтримка. Навіть ті люди, які ходять до церкви раз на рік, кажуть: “Ми за [переведення громади в ПЦУ]!”.

А якщо ти буваєш у цій церкві тільки на Паску, ти все одно є прихожанином. Нема такого, що хтось із нас “більший прихожанин”, якщо був у церкві двадцять разів, один раз чи двісті. Ти є прихожанином цієї церкви, навіть якщо ти прийшов один раз, і крапка.

– Як ветерани АТО пояснюють свою участь у “церковних війнах”?

– Я після храмового свята Храму Всіх святих ходив на святкову трапезу, і там було обговорення. Я сказав, що раніше в мене було одне бажання – виграти війну. Зараз – виграти війну, і щоб Московія розпалася.

А ЯКЩО МИ ОТУТ В УКРАЇНІ ЗАЛИШИМО МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ, ЦЕ БУДЕ РАКОВА ПУХЛИНА. ВОНА РАНО ЧИ ПІЗНО ВИБУХНЕ Й БУДЕ НАС НИЩИТИ.

Вона буде сидіти так, як зараз, кілька десятків років, але вона відіграється на наших дітях й онуках. Нас уже не буде, а діти будуть знову з кров’ю і з війною розгрібати оте все. Вони (МП) зміцніють, наберуться сили і приведуть знову до такого моменту.

Тому мене не влаштовує просто перемога над кацапами. Потрібно ще вичистити з України їхню церкву.

…Саме небезпечне – це захоплення Росією Лівобережної України. Іншого шансу в них немає, інакше їхня церква втратить тут повністю все. А якщо вони втратять церкву, то втратять і електорат. Бо це ж, крім церкви, ще й політика велика.

Їхні виборці в більшості голосують за того, за кого каже їхній піп. І в церкві їм промивають мізки дуже довго.

Мене один знайомий батюшка з МП якось у 2004 році намагався переконати, що Янукович – це найкраще, що є у світі, а Ющенко – “мічений сатана”.

А вже у 2014-му монахи Святогірської лаври підтримували окупантів, і зброї було там просто жах! Московські попи все переховували — і бойовиків, і зброю…

Коли ми там стояли на блокпосту, в Лимані (сусіднє місто зі Слов’янськом, який навесні і на початку літа 2014 року був базою бойовиків Гіркіна – “Н”), ми говорили з місцевими на цю тему. Це там ні для кого не було секретом. Той самий Гіркін в інтерв’ю казав, що його охорона складалася з монахів Московського патріархату.

Це “рашизм”, гібрид фашизму і православ’я.

– На Донбасі зараз буваєте, допомагаєте?

– Останній раз перед Новим роком — заїхали під Маріуполем і виїхали майже під Сватовим у Луганській області. З тим самим отцем Сергієм Чечиним. Його знають всюди там. Зупиняють машину: “А, це ти! Проїжджай!” Кілька сотень кілометрів по лінії фронту петляли по всіх бригадах. Він уже всі дороги з закритими очима знає.

– А просування державницької ідеології з боку влади ти бачиш?

– “Мова-віра-армія” – хай би як хто до цього відносився, але це реально важлива штука. Ну, плюс адекватний націоналізм, на якому варто будувати державу. Але поки що ми не будуємо.

Хоча… Певний стрибок за останні сім років зробили. У мене ж там і червоно-чорний прапор висить. Років вісім тому від нього шарахалися. А тепер уже всі нормально відносяться, як і до гасел “героям слава” – прогрес!

Хотілося б іти швидше, поки що йдемо повільно, але йдемо. І то радує, що хоча б так.

Скорочено. Повний варіант розмови тут: "Новинарня"



Теги:Яна Хмелюк, Ніжин, гібридна війна, хресні ходи, ПЦУ, російсько - українська війна


Читайте також



Коментарі (0)
avatar