Як живуть прості росіяни?

DW попросила звичайних росіян, зарплата яких впала нижче прожиткового мінімуму, розповісти про їхній бюджет, - пише сайт Гармонія.

Кількість росіян, які живуть за межею бідності, стрімко зростає. У середині червня це визнала російська Федеральна служба державної статистики (Росстат). Відомство опублікувало дані, за якими кількість жителів із доходом нижче прожиткового мінімуму в першому кварталі поточного року зросла на 3,1 відсотка в порівнянні з аналогічним періодом 2014 року. Бідних стало на три мільйони більше. Всього їх у Росії 23 мільйони, або майже 16 відсотків населення.

Виною цьому - криза російської економіки і прискорення інфляції. Прожитковий мінімум, тобто вартість набору мінімально необхідних людині продуктів, товарів і послуг, у всіх регіонах почав різко зростати. На початку року в середньому він виріс на 17,3 відсотка - за даними Росстату. Економісти впевнені, що реальна кількість бідних вища за офіційні дані, і найближчим часом вона й далі збільшуватиметься.

DW опитала людей із різних регіонів Росії, які через кризу опинилися за межею бідності, як вони ведуть свій бюджет і як виживають на вкрай низькі зарплати. Майже всі бідними себе не вважають і впевнені, що "навколо багато так живуть, якщо не гірше". Деякі з них попросили змінити свої справжні імена.

"На м’ясо вже не вистачає"

Тетяна Сетдарова працює санітаркою у психіатричній лікарні Біробіджана, їй 41 рік. Свою роботу вважає важкою, але до цього жінка вже звикла: "Важко терпіти психічно хворих людей і дихати випарами препаратів, у нас всі співробітники - алергіки. Але зараз вже звикла, не звертаю уваги". Прожитковий мінімум у регіоні - 13129 рублів, зарплата Тетяни з усіма можливими підробітками, у тому числі зі ставкою прибиральниці, у середньому складає 10 тисяч рублів.

"Грошей катастрофічно не вистачає. Синові шість років, я його виховую одна, з чоловіком розлучена. Але за чоловіка доводиться віддавати кредит - 5000 рублів. ЖКГ - ще 5000, я плачу навпіл із братом. Все інше йде на сина - 2000 на садок, 1200 на підготовку до школи. 1500 на дорогу ", - говорить Тетяна. Вона додає, що якби не прибирала іноді квартири для підробітку, то їсти було б зовсім нічого, але "на м’ясо найчастіше все одно не вистачає".

Тетяна дуже хоче, аби зарплату в лікарні підняли хоча б до прожиткового мінімуму, і мріє з’їздити до родичів у сусідню область, однак "поки на це немає грошей".

"У відпустку буду працювати - грошей все одно немає"

Михайлові Панкоєву 25 років, він працює у Москві фахівцем першого розряду у федеральному міністерстві, в якому саме - не уточнює: "Раніше у мене був бізнес у сфері консалтингу, але він не пішов угору, частково через мою недосвідченість, частково через кризу. Зараз мені хочеться отримати досвід у сфері законодавчої роботи, тому я тут. Але буде можливість - піду знову в бізнес".

Прожитковий мінімум у столиці становить 16296 рублів, зарплата Михайла - 15170 рублів: "Мені довелося жорстко обмежити себе у витратах. 3000 залишаю на дорогу і дрібні витрати, решту віддаю в сімейний бюджет. Ми живемо вчотирьох - батьки, я і моя наречена, тому на оренду не витрачаємось. На вихідних проводимо час у танцювальній школі і столичних парках, виходить відволіктися від рутини. У відпустку, швидше за все, буду працювати - грошей все одно немає".

"Доношую одяг за подругами"

Ользі Миколаївні із Саратова 50 років, вона працює з документообігом у газовій компанії. Зарплатня з усіма підробітками складає близько 10000 рублів. І хоч прожитковий мінімум у місті складає 8892 рублі, грошей жінці все одно не вистачає. "Усі гроші йдуть на харчування і ліки. Їжу намагаюся купувати, де дешевше, але м’яса все одно їм дуже мало. Одяг і взуття дозволити собі практично не можу, рятують подруги - віддають свої старі речі", - розповідає жінка.

Жінка каже, що доньку вже виховала, у квартирі живе утрьох із сестрою та племінником: "Тіснувато, але роз’їхатися ми не можемо. Зате "комуналку" ділимо на трьох, якщо б не це, грошей би лишалося зовсім мало". За словами Ольги, коштів на розваги в неї практично немає: "Усі мої радощі - прогулятися пішки, сходити на міський пляж, подивитися телевізор. На кафе, кіно чи театри грошей немає. Мрію назбирати грошей на дешевий автобусний тур - з’їздити на море".

"Якщо не брати хабарі - грошей на життя не вистачить"

Миколі Грунічеву з Оренбурзької області (прожитковий мінімум - 8771 рублів) 30 років, раніше він працював у фінансовому секторі, але потім йому запропонували посаду викладача у виші: "Я взяв дві ставки по 7500 рублів, але доводилося буквально жити на роботі. На тиждень бувало по 34 пари, 51 година чистого часу, не враховуючи перерв, "вікон" у розкладі й дороги на роботу".

Потім Миколі довелося відмовитися від другої ставки, інакше зовсім не лишалося часу на життя. "Я зі здивуванням чув по ТБ про зростання зарплат викладачів вишів. У нас у платіжках цифри не змінювалися два роки. Багато хто бере хабарі - тільки так, очевидно, можна звести кінці з кінцями. Нещодавно ставку підняли до 14 000, але інфляція вже з’їла половину"., - скаржиться він. Микола розповідає про свій бюджет: "8000 - на оренду житла, 4000 - на сплату кредиту, 2000 - на проїзд і обід на роботі. Виживаю лише за рахунок підробітків "на стороні" - ці гроші йдуть на продукти й одяг. Заощаджень немає. Про закордонний відпочинок ніхто не думає, звісно".

"Ніколи не знаєш, як обернеться життя"

54-річна Любов Глазкова з Москви раніше працювала оперною продюсеркою і була "більш ніж забезпеченою людиною". Але два роки тому в неї діагностували рак: "Багато хто відвернувся від мене, деякі партнери вирішили не віддавати гроші, "адже все одно помру". У нас все ще вважають, що онкологія - це вирок. Але я вижила, завдяки чоловіку, друзям і власній наполегливості - рак вдалося перемогти".

Зараз Любов отримує пенсію по інвалідності, 13 000 рублів. Грошей не вистачає: "Мені потрібні ліки за 6000 рублів, безкоштовні державні не підходять. 3000 я плачу за квартиру. На решту 4000 я повинна вдягнутися, взутися і прогодуватися. Вижити на ці гроші не можна, мені допомагає чоловік". Зараз Любов Глазкова збирається активніше зайнятися громадською діяльністю і організувати свою антиракову програму.

"Раніше сир їли щоденно, тепер - раз на тиждень"

Олена Мілашина працює акушеркою в липецькому пологовому будинку, їй 39 років. Ставка - 6000 рублів, прожитковий мінімум - 8900. Додатковий заробіток дає підробіток прибиральницею в лікарні. Вона вважає, що останнім часом економічна ситуація у країні значно погіршилася: "Кілька осіб звільнили, ми тепер виконуємо їхню роботу".

Олена виховує двох доньок: "Дівчатка у мене з різницею у рік, це вигідно - одна за іншою доношує одяг. Три тисячі рублів сплачую за "комуналку", а основні витрати - на їжу. Раніше ми сир їли кожен день на сніданок, зараз - раз на тиждень. М’яса мало їмо, раніше я котлети робила, зараз купую напівфабрикат із соєю - інакше жодних грошей не вистачить. Город допомагає вижити. Зараз, щоправда, негода постійно - згнило все".

На відпочинок, за словами Мілашиної, грошей немає: "Інколи на річку виходимо. Можу зрідка дозволити собі п’ять-шість сардельок, підсмажити на вогні. Мрію купити дівчаткам комп’ютер, доведеться брати кредит". В економічних проблемах жінка звинувачує керівництво країни: "Я ніколи не ходжу на провладні мітинги, навіть якщо зганяють".