Як отаман Ангел Ічню брав
«Сіверщина» вже писала про отамана Ангела. Але дослідження цієї постаті активізувалися після роману Василя Шкляра «Чорний ворон». Сьогодні вашій увазі — частина матеріалу, зібраного дослідником Віктором Моренцем. 17 листопада 1918 р. — через три дні після оголошення Акта про федерацію, а також через два дні від моменту повстання Директорії — Євген Ангел прибув до Чернігова, де у квартирі чернігівського отамана Степана Нагорського зібралися також Борис Палій, Сергій Сидоренко, Семен Голуб. Було вирішено створювати повстанські загони і йти в ліси. Палій очолив Сіру дивізію, в якій спостерігалася якась дисципліна і організованість. Сидоренко очолив Чернігівський кінний полк. Євген Ангел очолив Курінь Смерті імені Кошового Івана Сірка.
Ангел видав прокламацію: «Навколо Україні вороги. Весь світ повстав, щоб знищити наш край, наш народ. На наших кордонах — ворожі нам румуни, поляки, французи, англійці, а більшовики пруться в саме серце України і хочуть знищити наш народ. Вони хочуть не тільки розграбувати добро нашого народу, але й хочуть вкрасти його душу. Це найстрашніший ворог, так як він поллється темрявою нашого народу.
…Записуйтеся в Курінь Смерті імені Кошового Івана Сірка, оскільки у нього велика мета — знищити ворога. Всі, хто йде проти поляків, англійців, французів, записуйтеся в Курінь імені кошового Івана Сірка. Всі, хто дійсно бажає добра, волі і землі Українському народу, записуйтесь в Курінь Смерті. Всі, хто хочуть знищувати ворогів України — записуйтеся в Курінь Смерті. Одне з двох — або здобудемо волю Україні, або зі славою загинемо. Записуватися можна в Штабі Куреня в Комісії з вербування козаків для Куреня Смерті (Комерційна школа)».
Через кілька днів після зустрічі Ангел вирішив роззброїти і пограбувати німецькі загони, які формально здалися в полон і чекали відправки до Німеччини. Це викликало обурення у Петлюри. Водночас Винниченку донесли, що Ангел пограбував ешелон з євреями. Директорія вирішила, що Ангел має бути відсторонений від командування і заарештований.
Ангел виступив перед козаками і запропонував усім охочим воювати самостійно — без покровительства з Києва. Частина козаків пішла в армію УНР, близько 400 кінних воїнів залишилися з Ангелом.
Не минуло й двох місяців більшовицького володарювання, як народ узявся за зброю. 25 березня 1919 року козаки Гужівки, Рожнівки, Крупичполя, Максимівки та інших сіл напали на Ічню. Перед нападом зібралися на нараду, на якій обрали отаманом мешканця села Гужівки Івана Іщенка. Ічню захопили блискавичним ударом, узяли в полон і обеззброїли міліцію в кількості 30 чоловік, захопили всю зброю. Далі повстанці рушили на Максимівку і Плиски. Попереду на коні їхав Іщенко, а біля нього йшов прапороносець з українським прапором. По дорозі до загону приєднувалися козаки з навколишніх сіл. Після того, як повстанці захопили Плиски, туди прибув поїзд з більшовиками. Козаки відкрили вогонь, і ті здійняли руки вгору. У поїзді виявилися зброя, військове спорядження, одяг і провіант, кілька ящиків швейцарських годинників і п’ять мільйонів карбованців, що направлялися до Києва. Трофеї розділи між козаками, а провіант передали до Борзенської споживчої лавки.
Невідомо, чому повстанці не продовжили наступу. Але збереглися документи, які свідчать, що проти них були задіяні значні сили: «От Круты – Бахмача – Ични повстанцы теснятся внутрь этого треугольника частями 55 желдорполка; в Ичне двадцатый полк».
Іван Іщенко відійшов від командування повстанцями, тепер ними командували колишній начальник Борзенської повітової міліції Шекера і отаман Ангел. Козаки, які розійшлися по хатах, потрапили під удар карателів: «Группы банд в Максимовке, Мартыновке и Ивангороде сегодня (31 березня 1919 року) разоружены и производятся аресты». Почалися розстріли захоплених у полон повстанців, що проводилися в Ічні та Прилуках.
Карателі в боротьбі з повстанцями і для залякування місцевого населення почали здійснювати гарматні обстріли сіл: «27 марта (9 квітня). Среда. Утром мимо Гужовки тихо по направлению на Ичню прошёл броневик. Через некоторое время из Бельмачовки прибыл поезд и остановился против Гужовки на дороге, пересекающей ж.д. линию на Иржавец. В поезде оказался эшелон большевиков. В поезде было несколько платформ, на которых были орудия, дулами направлены на Гужовку. Были здесь и пулемёты. Из поезда сошло несколько красноармейцев и направились у волость. У волости большевики во главе своего начальника произвели допрос председателя исполкома Семёна Канюку о казаках, совершивших нападение на Ичню… По отбытии поезда из-под Гужовки, минут через сорок, начала доноситься сильная орудийная и пулемётная стрельба со стороны Рожновки. Стрельба с перерывами продолжалась около часу и затем стихла...».
Розлючені невдачею під Іваницею, більшовики після бою розстріляли 17 жителів цього містечка, а в ніч з 12 на 13 квітня 1919 року винесли смертний вирок 80 особам, котрі знаходилися у Прилуцькій в’язниці як заручники. З них 46 — розстріляли тієї ж ночі. Налякані подіями більшовики оголосили отамана Ангела з побратимами поза законом: «Приказ №5 Прилукского Исполнительного Комитета Совета Рабочих, Крестьянских и Красноармейских депутатов. 23 апреля 1919 года. Уездный комитет объявляет во всеобщее сведение, что бандиты, поднявшие восстание в Прилукском уезде против Советской власти, Ангел, Василий Фёдорович Ковтун, Павел Васильевич Вернигора и Фёдор Андреевич Близнюк на основании распоряжения Рабоче-Крестьянского правительства Украины объявляются вне закона. Всякому гражданину, знающему этих провокаторов в лицо, предоставляется право расстрелять их на месте и вменяется в непременную обязанность по обнаружению их места нахождения немедленно сообщить об этом Советским властям. Председатель Прилукского Уездного Исполнительного Комитета: Ковтун. Секретарь: Товаренко». (Прилукские Известия №17 від 24 квітня 1919 року).
У районі с. Ярошівки Болотницької волості він вступив у бій з червоними, які хотіли їх зупинити. За даними розвідки ЧК, цей загін складався з 300 козаків ыз 4 кулеметами, що йшли під гаслами: «Долой жидов, долой московских коммунистов, долой Чрезвычайку». Повстанці з боєм прорвалися і через Сокиринці ввійшли 26 квітня в Іванківці, де розігнали міліцію, а у військовому комісаріаті знищили одну книгу з реєстром військовозобов’язаних, а в іншій зробили глумливий напис: «Земля — кадетам, влада — радам, гроші — жидам, а інше — мужикам».
Початок травня 1919 року для більшовицьких окупантів на півдні Чернігівщини був важким. «Продовольственный вопрос обостряется. Крестьяне не хотят поставлять хлеб. Они говорят, что мы дадим хлеб рабочим, а не для евреев... В Прилукском уезде действовали несколько банд: именующего себя атаманом Левобережной Украины Ковтуна, Вернигоры, Близнюка, Гарнавода и др. Все эти банды развили среди крестьян усиленную шовинистически-погромную агитацию и добились того, что в некоторых местах крестьяне выступили против Советской власти».
Віктор МОРЕНЕЦЬ,
м. Прилуки
Скорочено. Повністю читайте в газеті "Сіверщина" за 1 березня 2012 року.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |