Як "Хвиля Десни" із Журмана посміялася...

Попри те, що ця партія з олігархічного колоса, попри те, що все там з грубої грошви і глибоко прихованих замислів та смислів, щось мені в цій партії усе ж таки подобається й пахне. Певно, той-таки кріп. Люблю кріп ще з дитинства. Люблю його дивовижний, мов парфум, запах, коли стебельце щойно зірване на грядках і навіть в слоїках із огірками також люблю, коли він, кріп, перемок поміж огірками довгі місяці. Перемок, а все одно, той кріп, із запахом Божественним!

Он, що воно є символ!
І як важливо угадати із тим символом!
Бо ж хіба я один, хто від кропу – як кіт від валер’янки?!

І Корбан мені теж подобається.

Напевно, через те, що я його зовсім не знаю. Знаю, що він програв недавні парламентські вибори в Чернігові, знаю, що гречку роздавав. Але те – та гречка -- не стала для мене причиною не сприймати Корбана. Навпаки. Його гречка стала своєрідним чернігівським одкровенням. Що ж тут вдієш і на кого нарікатимеш?! Хіба би на самих себе. Нехай спраглі наїдяться тої гречки!

Бо достойні гречки – жаб’ячі лапки не оцінять.
Правда, хто би міг подумати, що в Чернігові стільки невибагливих гречкоїдців! Та й певно ж, їх стільки не лише в Чернігові. Просто так трапилось, що саме спраглому на гречку Чернігову та й пощастило з Корбаном!

І не раз!
Нині маємо його вже друге за короткий час пришестя.
Ну, та й добре. Принаймні не зимуватимемо без каші. Принаймні хоч дехто. Бо попереду справді люта зима. І не стільки люта морозами, скільки урядом Яценюка.

Але – до Корбана.

Його гречка – то добре. Проте хто зна скільки йому вистачить ще снаги роздавати ті поживні зернятка без щонайменшої окупності. Скільки разів іще він роздаватиме її ухолосту? Скільки ще наступатиме на граблі, чухатиме лоба, але й далі підвозитиме в Чернігів мішки з гречкою? Коли ж уже й Чернігів, власне, від подячних слів спроможеться на індульгенцію сьому достойнику і меценату?

А тут якраз і боюсь, що такий час може не настати для Корбана ніколи.

Корбан -- занадто чесний і конкретний чоловік як на людей Чернігова. Тут люблять тих, хто бреше та маніпулює, але робить те завуальовано і хитро. Корбанові треба було найперше збагнути прихований сіверський ребус: чому він роздавав гречку -- і програв, а, скажімо, Владислав Атрошенко роздавав отруту для колорадів – і виграв?!! Порівняйте гречку і отруту! І порівняйте діаметрально протилежний вислід! Чому?!! А тому, що це – в Чернігові. Бо як кажуть тутешні люди: а тому шо шо ж?!!

Два дні тому, у своє, як я вже казав, друге пришестя Корбан дав прес-конференцію. Говорив усе правильно. І навіть мудро. І чесно. Бо Корбан, хто б там шо не дорікав, а має харизму! Але слова його губилися, злітали з вуст і обертались на горох, яким об стінку… Слова його не сприймалися, соталися туманом. Бо все хороше одразу ж і нівелювалось «ліцамі в прєзідіумє».

Ну, хто?! Хто йому порадив узяти собі на корабель таких «матросів»?! Таких матросів не беруть навіть на індійський корабель, де всі капітани – і жодного матроса.

Але найбільше чернігівських журналістів здивував «перший після Бога» тепер у Чернігові, тутешній УКРОПівсьй намісник, що сидів по ліву руку від САМОГО. Цей «намісник» настільки здивував своєю з’явою саме в УКРОПі, що дехто одразу поставив під сумнів серйозність намірів Геннадія Корбана брати участь і перемагати у цих муніципальних виборах. Журналісти подумали, що він остаточно перебрав на себе місію меценатства, а з політикою просто грається. Грається, може, з нудьги, а, мо, з якоїсь іншої причини, але грається!

Бо інакше нічого не в’яжеться до купи, бо інакше, як говорять на не чужій Корбану Буковелі: або я дуркую, або лижі не їдуть…

Бо якби Корбан займався не цілковитим меценатством, а ще й хоча б трохи серйозною політикою, то він би пристрасно спитав тих, кому платить гроші і кому дав команду підібрати кадри.., він би сотню разів перевірив та проінспектував тих, кого садовить біля себе у президії, на кого би мав покладатись і робити ставку. Він би спитав суворо своїх кадрових менеджерів приблизно так: «Я вам наказав привести мені із кропу на Чернігівщині найдостойнішого! А ви ізвідкіля знайшли? Із конопель?!!».

Натомість на тій-таки прес-конференції Корбан заявив, що він ні про що не шкодує. А мені шкода. Шкода і Корбана, і Божественного кропу, якого чи й прозиримо на кінець жовтня із конопель?

Мирон Бубень для «ХД»Хвиля Десни