Як Банкова провокувала напад
Спробую пояснити свою особисту впевненість стосовно того, якщо би ми готувались до війни, а не до шашликів, росія би не перейшла до повномасштабної агресії. Звертаю увагу особливо обдарованих на фразу «свою думку».
Росія могла піти далі і у неї були для цього сили ще напочатку 2015 року. У них тоді будо все, а ось ЗСУ не знали де брати форму та взуття. Але тоді, руки путіну зв’язали Мінськими угодами, а якщо точніш, то Комплексом заходів по виконанню Мінських угод. Саме так - зв’язали руки. Звісно ж у переносному, себто дипломатичному плані, але тим не менш, Україна отримала те, чого у неї не було… те, чого дуууууууже їй не вистачало, а саме ЧАС. (Блискуча до речі дипломатична комбінація, в ситуації, коли все проти тебе, поставити ворогу пастку, яку він і не помітив. А коли помітив, було вже пізно).
І ось тепер головне, якщо хочете то фундамент моєї впевненості. Цей ресурс (час) тоді негайно почали використовувати. ЗСУ почало переозброюватися. На міжнародній арені Порошенко і Ко, крутили путіну антона на нос, а військо нарощувало міць. Я не буду зараз наводити цифри і дати, коли з’явились перші «Стугни», «Корсари», «Лелеки», тощо… Усі можуть користуватись інтернетом і швидко знайдуть необхідну інформацію. Почались випробування «Богдани», «Нептуна» та «Вільхи». При чому, все це одразу висвітлювалось щоби донести не стільки внутрішньому інформаційному споживачу, скільки зовнішньому, а саме Москві.
Ми готуємось.
Ми озброюємось і переозброюємось.
Нам не вперлись ваші землі, але за свої ми будемо битись до останнього.
Якщо спробуєте піти далі, буде боляче.
І росія не смикалась. Плювалася отрутою. Кривлялася, щось там вякала, але не смикалась. Хоча могла би перейти до повномасштабної агресії у будь який час, придумавши за секунду причину.
Була системна робота, нарощування міцності українського війська в тандемі з роботою дипломатів. Трохи пізніш, як по команді, Порошенко і Ко почали називати як? Вірно - Партією війни. Швидко з’явились дуже втомлені від війни. (Сподіваюсь, вони зараз відпочили?)
А ось після виборів 2019 року все і одразу змінилось. Чого тільки варта справа генерала Дмитра Марченко, яка була зліплено з бажання Банковій, гівна та гілок. Вона фактично заблокувала поставки в армію елементів особистого захисту - бронежилетів та шоломів. І вже потім Міністр оборони України Олексій Резніков змушений був констатувати той факт, що у лютому 2022 року, весь Київський гарнізон, на складах чекав аж один шолом. Випробування та виробництво «Богдани» - фактично заморожено.
Випробування та виробництво компресів «Нептун» - туди ж, і так далі. Шалені.. просто НЕЙМОВІРНІ гроші витрачались будь на що, окрім армії. Дійшло до того, що восени 2021 року з’явилась заборгованість перед ЗСУ по виплатам. І заборгованість чимала. Це так, поверхнево. Про зірвані ДОЗ і казати годі.
Чи знали про це в Кремлі? Питання риторичне… І тоді вони почали готувати свій шанс.
Вішати локшину на вуха Банковій і… готуватись. Демонструвати мир в своїх очах і… готуватись.
Зверніть увагу на фото. Це снарядні ящики з колишніх позицій російских окупантів біля Бучі. Але цікаві не самі ящики, а оця біленька бірочка, де вказана дата контракта на поставку снарядів. Листопад 2019 року. Саме тоді, коли путін демонстрував в своїх очах «мір», росія відкрила черговий контракт на поставку боєприпасів. Навіщо вони, якщо не готуватись до війни?! А скільки снарядів з 2019 року придбала чи виробила Україна?
А вже потім був Оман.
Отже. Якщо би Банкова не загравала з путіним, а зберегла взятий у 2015 році курс на зміцнення обороноздатності України… нічого би не було у лютому 2022 року. І в травні теж.
Ніхто і ніколи не полізе грабувати квартиру, знаючи, що там з вірогідністю сто відсотків отримаєш жменю куль. Ніхто і ніколи! Навіщо пограбоване майно небіжчику? А ось, якщо двері вже старі та замки не працюють, чого б не «завітати в гості».
Нагадаю фразу яку я прочитав в одній дуже цікавій книзі про Ізраїль… «Якщо в твоїй країні не забезпечені питання безпеки, все інше немає ніякого сенсу».
Олександра АНДРІЄВСЬКА
Росія могла піти далі і у неї були для цього сили ще напочатку 2015 року. У них тоді будо все, а ось ЗСУ не знали де брати форму та взуття. Але тоді, руки путіну зв’язали Мінськими угодами, а якщо точніш, то Комплексом заходів по виконанню Мінських угод. Саме так - зв’язали руки. Звісно ж у переносному, себто дипломатичному плані, але тим не менш, Україна отримала те, чого у неї не було… те, чого дуууууууже їй не вистачало, а саме ЧАС. (Блискуча до речі дипломатична комбінація, в ситуації, коли все проти тебе, поставити ворогу пастку, яку він і не помітив. А коли помітив, було вже пізно).
І ось тепер головне, якщо хочете то фундамент моєї впевненості. Цей ресурс (час) тоді негайно почали використовувати. ЗСУ почало переозброюватися. На міжнародній арені Порошенко і Ко, крутили путіну антона на нос, а військо нарощувало міць. Я не буду зараз наводити цифри і дати, коли з’явились перші «Стугни», «Корсари», «Лелеки», тощо… Усі можуть користуватись інтернетом і швидко знайдуть необхідну інформацію. Почались випробування «Богдани», «Нептуна» та «Вільхи». При чому, все це одразу висвітлювалось щоби донести не стільки внутрішньому інформаційному споживачу, скільки зовнішньому, а саме Москві.
Ми готуємось.
Ми озброюємось і переозброюємось.
Нам не вперлись ваші землі, але за свої ми будемо битись до останнього.
Якщо спробуєте піти далі, буде боляче.
І росія не смикалась. Плювалася отрутою. Кривлялася, щось там вякала, але не смикалась. Хоча могла би перейти до повномасштабної агресії у будь який час, придумавши за секунду причину.
Була системна робота, нарощування міцності українського війська в тандемі з роботою дипломатів. Трохи пізніш, як по команді, Порошенко і Ко почали називати як? Вірно - Партією війни. Швидко з’явились дуже втомлені від війни. (Сподіваюсь, вони зараз відпочили?)
А ось після виборів 2019 року все і одразу змінилось. Чого тільки варта справа генерала Дмитра Марченко, яка була зліплено з бажання Банковій, гівна та гілок. Вона фактично заблокувала поставки в армію елементів особистого захисту - бронежилетів та шоломів. І вже потім Міністр оборони України Олексій Резніков змушений був констатувати той факт, що у лютому 2022 року, весь Київський гарнізон, на складах чекав аж один шолом. Випробування та виробництво «Богдани» - фактично заморожено.
Випробування та виробництво компресів «Нептун» - туди ж, і так далі. Шалені.. просто НЕЙМОВІРНІ гроші витрачались будь на що, окрім армії. Дійшло до того, що восени 2021 року з’явилась заборгованість перед ЗСУ по виплатам. І заборгованість чимала. Це так, поверхнево. Про зірвані ДОЗ і казати годі.
Чи знали про це в Кремлі? Питання риторичне… І тоді вони почали готувати свій шанс.
Вішати локшину на вуха Банковій і… готуватись. Демонструвати мир в своїх очах і… готуватись.
Зверніть увагу на фото. Це снарядні ящики з колишніх позицій російских окупантів біля Бучі. Але цікаві не самі ящики, а оця біленька бірочка, де вказана дата контракта на поставку снарядів. Листопад 2019 року. Саме тоді, коли путін демонстрував в своїх очах «мір», росія відкрила черговий контракт на поставку боєприпасів. Навіщо вони, якщо не готуватись до війни?! А скільки снарядів з 2019 року придбала чи виробила Україна?
А вже потім був Оман.
Отже. Якщо би Банкова не загравала з путіним, а зберегла взятий у 2015 році курс на зміцнення обороноздатності України… нічого би не було у лютому 2022 року. І в травні теж.
Ніхто і ніколи не полізе грабувати квартиру, знаючи, що там з вірогідністю сто відсотків отримаєш жменю куль. Ніхто і ніколи! Навіщо пограбоване майно небіжчику? А ось, якщо двері вже старі та замки не працюють, чого б не «завітати в гості».
Нагадаю фразу яку я прочитав в одній дуже цікавій книзі про Ізраїль… «Якщо в твоїй країні не забезпечені питання безпеки, все інше немає ніякого сенсу».
Олександра АНДРІЄВСЬКА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |