...Із ворожбитським анабіозом
Версія про те, що він є позашлюбним сином великого князя й польського царя Константина Павловича неабияк дратує не лише "старих правих" - попри те, що вона підважує інерційне холопоманство та сокирне народництво, вона все ж таки залишається апокрифичною та майже українофобською.
Його посмертний культ нагадував посмертні поклоніння першим германським імператорам та останньому візантійському імператору - його смерть порівнювали із тимчасовим міцним сном, із ворожбитським анабіозом, який прерветься із початком великої війни, сакральної та визвольної війни й саме тоді трісне та зруйнується його домовина й вода усіх вкраїнських річок перетвориться на кров.
Його, сина обезголовленого та зпольщеного Правобережжя, прийняла до свого гурту лівобережна українська аристократія, його заклики різати панів стосувалися виключно правобережних поляків та правобережних полонізованих русинів, його демонологія, його дівчати-тополі, могили-кургани, відьмаки, потопельниці й вовкулаки були позиченими із лівобережного фолькльору, із правобережного епосу нескінчених поразок він зосередився лише на одній із численних "коліївщин", обумовивши та окресливши ідеальне українське культурно-політичне відродження.
Найдивнішим є те, що його прийняли за Збручом, де він відсунув у тінь та заступив майже повністю блискучого габсбурзького лоялиста й уніата Шашкевича. Його складно читати - він не є ані шотландцем Бьорнсом, ані сербом Караджичем, ані мадьяром Петефі, ані іншими фолькіш-піїтами доби збирання спадщин, його погано розуміли письменні селяни, повичі та однодворці його доби, фанатіючи від Гулака та Котляревського - його читали та розуміли лише нащадки старогетьманської старшини й кромішні російські слов"янофіли, ним бридилися соціалісти, як київські так й московські.
Зі святом, панове.
Ігор СКРИПНИК
Його посмертний культ нагадував посмертні поклоніння першим германським імператорам та останньому візантійському імператору - його смерть порівнювали із тимчасовим міцним сном, із ворожбитським анабіозом, який прерветься із початком великої війни, сакральної та визвольної війни й саме тоді трісне та зруйнується його домовина й вода усіх вкраїнських річок перетвориться на кров.
Його, сина обезголовленого та зпольщеного Правобережжя, прийняла до свого гурту лівобережна українська аристократія, його заклики різати панів стосувалися виключно правобережних поляків та правобережних полонізованих русинів, його демонологія, його дівчати-тополі, могили-кургани, відьмаки, потопельниці й вовкулаки були позиченими із лівобережного фолькльору, із правобережного епосу нескінчених поразок він зосередився лише на одній із численних "коліївщин", обумовивши та окресливши ідеальне українське культурно-політичне відродження.
Найдивнішим є те, що його прийняли за Збручом, де він відсунув у тінь та заступив майже повністю блискучого габсбурзького лоялиста й уніата Шашкевича. Його складно читати - він не є ані шотландцем Бьорнсом, ані сербом Караджичем, ані мадьяром Петефі, ані іншими фолькіш-піїтами доби збирання спадщин, його погано розуміли письменні селяни, повичі та однодворці його доби, фанатіючи від Гулака та Котляревського - його читали та розуміли лише нащадки старогетьманської старшини й кромішні російські слов"янофіли, ним бридилися соціалісти, як київські так й московські.
Зі святом, панове.
Ігор СКРИПНИК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |