Ікон «Козацька Покрова» вціліло лише трохи більше десятка

У запорозьких козаків був особливий культ Богородиці-Покрови як заступниці та захисниці від ворога. Головна січова церква завжди була на честь Покрови. Її ікона була в кожному козацькому курені. Зображували її й на хоругвах, під якими козаки виступали в походи. Перед кожним походом навколішки ставали на молитву до Пресвятої Богородиці – «Під Твою милість прибігаємо».

«Під час походу ці люди дотримуються тверезості, – пише французький інженер Ґійом Левассер де Боплан. – І якщо між ними трапляється п'яниця, отаман наказує викинути його в море.

Окрім того, жодної горілки везти з собою не дозволяється, оскільки під час походів і експедицій вони високо цінують тверезість». По завершенні походу – незалежно від його успішності – козаки відправляли молебень на честь Божої Матері.

Саме на свято Покрови Пресвятої Богородиці, 14 жовтня, на козацькій раді січовики щороку обирали собі кошового отамана. За звичаєм, він мав двічі відмовитися від честі очолити «шановане товариство». Погоджувався після третьої пропозиції. Цим ніби підкреслював, що йде на цей уряд не з власної волі, а на прохання козаків. Новообраний кошовий дякував січовикам за честь і кланявся на чотири боки.

– Будь, пане, здоровий та гладкий. Дай тобі, Боже, лебединий вік і журавлиний крик, – відповідали запорожці та клали йому на голову шмат землі.
Цим підкреслювали підлеглість кошового отамана волі всього січового товариства.

Особливе пошанування Покрови Богородиці зберіглося, коли козацтво створило свою державу – Гетьманщину. У ній у XVII–XVIII ст. квітне «козацьке бароко». Виникає й новий тип ікони – «Козацька Покрова». На ній під покровом-омофором Богородиці іконописці розміщують українських ієрархів, гетьманів, старшину та значних козаків.

Донині в українських музеях ікон типу «Козацька Покрова» вціліло лише трохи більше десятка.

Богдан ЗАВІТІЙ, Український інститут національної пам’яті