І лисини позбавить, і здоров'я додасть!

Латинська назва аїру - Acerus calamus. Народні: явір, гавір, зірчак, ірниця, ірійник, ірний корінь, лепеха, сашина, татар-зілля, шабельник, шувар, ягир. Але найпоетичніша - водяний любисток.

Розмаїття назв рослини промовисто говорить про те, що в усіх куточках України аїр -шановане в знахарів зело. Тато з побожністю ставилися до життєдайного коріння, вважаючи , що йому по сназі будь-яка недуж. І не безпідставно. Адже рослина має потужні антибактерицидні та дезинфікуючі властивості. Вона водночас й протизапальна , й заспокійлива, додаюча сили як при розумовому, так і фізичному перевантаженнях, відновлююча зір й жовчогінна. Неоціненна для тих, хто хоче кинути палити й пити.

АЛКОГОЛІЗМ ТА КУРІННЯ.
100г дрібно посіченого свіжого кореня аїру залити 0,5 л горілки. Настояти в темряві три тижні, щодня струшуючи. На грудочку цукру (бажано рафінаду, він повільніш розчиняється) капати по 30 крапель настоянки й смоктати двічі в день. Уранці натщесерце, ввечері перед сном (замість цигарки). Так -два тижні. Але в цей час не вживати ані спиртного, ані курива, хоч би як кортіло. І недуга обов’язково покине вас.

УВАГА! В перші три дні лікування нудитиме, та потім попустить. У курців на закінчення лікування почнуть очищатися легені. У п’яниць - з’явиться душевна рівновага й апетит. В час видужання й далі можна вживати киселик з неочищеного, в кожушках, вівсяного зерня.

ВИПАДАННЯ ВОЛОССЯ.

Збір: аїр, хміль, рум’янець (ромашка аптекарська), кропива) дводомна. Порівну. Пригорщ на 3 літри окропу. Кип’ятити 5 хвилин, настояти годину вкутаним. Мити у цьому настої голову з яйцем, не ополіскувати. Двічі на тиждень.

ГРИП.
Теплим настоєм кореня полоскати горло. Тато завжди жували аїр під час епідемій, йдучи межи люди.

СТАТЕВЕ БЕЗСИЛЛЯ.

100 г подрібненого кореня аїру залити 0,5 л міцної горілки. Настояти в темному теплому місці два тижні, щодень струшуючи. Вживати по 20-25 крапель на ковток води. До бажаних наслідків .

Ще Геротод Галікарніський (V століття до н.е.) засвідчує, що скіфські лікарі користувалися ірним коренем. А це підтвердження: українці знають і шанують це потужне зело споконвік.

Неповторних, магічних властивостей зело набирає 21-22 червня на свято Сонцекреса-Семиярила (Купайла). Аїром колись вистеляли долівки в святилищах хоромних. По тижню з трави робили «лялечки»,як найсильніший оберіг і для людей, і для худоби від злих сил. Дівчата на Купальську ніч мили коси саме любистком. І той, до кого юнка підходила першою, обов’язково закохувався в звабливку, наслідуючи злюб Сонця й Матінки-Землі.

Волхви-священики суворо дотримувалися обряду збирання рослини, що дожив аж XX століття. Аїр дозволялося брати лише чоловікові, чим молодшим він був, тим цілющіш була рослина. Копався шувар або ж 22 квітня ( день весняного Ярила), або ж 22 вересня ( день Світовида). В переддень, як розповідали тато, нічого не їли й ні з ким не розмовляли. На заплаву йшли рано вранці й обов’язково босоніж. Знімали шапку й низенько кланялися на схід Сонця, промовляючи: «На чотирибіг поклонюсь, на чотирибіг помолюсь! Ступаю - де ніхто не ступав. Кажу -як ніхто не казав. Даю -що ніхто не давав. Беру -що ніхто не брав... на тіло біло, на тіло ціло !» До корча шелюги - річкового верболозу клався кружалець пшоняної каші. Старі травники знають: хто бере, не жертвуючи, той жертвує своїм чи дітей своїх майбутнім!

Оте «Чотирибіг поклонюсь» промовисто вказує: аїр - зело Сварожого кола, бо лише Сонце, як і людина, має чотири пори свого життя: Сварочечко, Ярило, Хоре, Світовид. Звідси його неповторна цілющість.

Іван Просяник, травознай, з Чернігівщини
член редакційної колегії газети
«Народний лікар України