Головна поразка Третього Президента – програш інформаційної війни

Чого Віктор Андрійович Ющенко досягнув і чому програв, коли у період від 23 січня 2005 р. до 25 лютого 2010 р. був Президентом України?
За час його президентства в Україні:
— Надходження до Державного бюджету зросли з 90 млрд. грн. у 2004 р. до більше як 220 млрд. грн. у 2009 р.
— Рівень тінізації економіки зменшився з 32% у 2004 р. до 28,5% у 2009 р.
— Прямі іноземні інвестиції зросли більше, ніж у 4 рази – з 8,4 млрд. дол. у 2004 р. до понад 35,7 млрд. дол. у 2009 р.
— За оцінкою Світового банку впродовж 2007–2009 рр. Україна значно спростила сплату податків.
— За неповні чотири роки було створено 3,6 млн. нових робочих місць.
— За період з 2004 р. до 2008 р. середня заробітна плата в Україні зросла у три рази – з 590 грн. до 1800 грн. (це реальна зарплата з урахуванням доволі великої інфляції).
— У 2005–2009 рр. фінансування міністерства оборони України було збільшено на 96,6%; освоєно ремонт і модернізацію винищувачів МІГ-29, зенітно-ракетних комплексів С-300 і «Бук».
Це лише невелика частина фактів, але вони говорять самі за себе. Їх ніхто не заперечував і не спростовував.
Яка ж оцінка виборців?
У 2010 р. Віктор Ющенко набрав трохи більше 5% голосів виборців. За останніми результатами соціологічних опитувань 25% опитаних вважають його найбільш негативним політиком в українській історії, для чималого числа українських політиків і журналістів він і сьогодні джерело ненависті.

Чому це стало можливим?

На думку авторів, це наслідок поразки третього президента разом із його командою в інформаційній війні.

Причинами цього провалу назвемо:

1) Президенту України В. Ющенку не вдалося переконати підприємців з групи «Разом» блоку «Наша Україна» здійснити процес створення єдиної партії знизу, починаючи з рівня районів і міст, як це пропонував тодішній голова Української народної партії (УНП) Ю.Костенко, що забезпечило б зовсім іншу якість партії.
2) В. Ющенку не вдалося успішно відреагувати на інформаційну атаку на його родину.
3) Не було забезпечено інформаційний супровід дій Президента, що призвели до відставки уряду Ю.Тимошенко і його домовленостей з Партією регіонів у вересні – жовтні 2005 р.
4) Не була достатньо вдалою інформаційна складова виборчої компанії блоку «Наша Україна» в 2006 р.
5) На нашу думку, Президенту України В. Ющенку було б доцільно ще в 2006 р. оголосити дострокові парламентські вибори після дострокового розпуску Верховної Ради України.
6) Не було здійснено потужної інформаційної компанії для роз’яснення нового статусу Президента України після переходу з 1 січня 2006 р. до парламентсько-президентської республіки. Саме тому громадяни продовжували вважати Президента одноосібно відповідального за всі події у державі.
7) Інформація про діяльність Президента В. Ющенка була дуже офіційною («чиновницькою»), розповсюджувалася в дуже обмеженому інформаційному середовищі, як слід не використовувалися можливості Інтернету.
8) Президент України та його команда не зуміли організувати інформаційну компанію для викриття антидержавного характеру та аморальності використання його політичними опонентами і противниками в середовищі українських політиків у боротьбі проти нього підтримки з боку керівництва Російської Федерації та особисто президента Путіна.

На сприйняття українцями політики і політиків потужно впливали і досі впливають набуті психологічні комплекси:
— «комплекс жертви»,
— «комплекс ображеної дитини»,
— «комплекс нереалізованого «менеджера».
У результаті в оцінці дій політиків часто переважають емоції і стереотипи, а не виважений аналіз фактів та їх оцінка на основі такого аналізу. Проте, певні зміни намітилися. На парламентських виборах партія, яка вела запеклу інформаційну війну проти своїх опонентів, ледь подолала 5%-й бар’єр на шляху до парламенту.
Це вселяє обережну надію…