Гевулти Страстного тижня

«Пресуха» на «Шустері» нагадувала Шаргородський ремейк «поклонєнія волхвов». Хтось так нанюхався цієї «суспензії», що йому тут-таки замаячили жовті кола нового Майдану. Вже й шахтарі, як його послухати, до Києва їдуть -- не заборгованих місяцями зарплат вимагати, а Шустера во кабельне телецарствіє на руках знову вносити. Бо без нього, крилатого серафима євр... європейського, мовляв, прахом візьмемося, Єврораю так і не нюхнувши.

А крихітка, що вівтарем скромно назвався, ще більше пирожиться:
-- Нє, а кто же тєпєрь, послє всєго етого, захочєт сюда вкладивать інвестіціі? Бізнес побєжіт с етой страни. Ето ж... очєвідно.

А овечий міміанс довкола хором:
-- Так! Правда! Істину глаголите, Савіку! Ой-йо-йо-йо... Гевулт! Що то з нами буде!!!
-- Ну... вот так... вот гдє-то так... мнє кажетца... Да... но нєт...

І політичні базі на те -- дружно хреститися, ще й обома руками одразу:
-- Нє-нє-нє... Спаси і заступи... «І-із-ба-ви-нас-од-Пет-ра-лу-ка-во-го-о-о...».

А тривоги в очах! А болю! Алярм! Який там Чорнобиль, яке АТО, які там щоденні похоронки, які офшори, трасти, тарифи, тотальне хабарництво,-- рівноапостольного, першопристольного, страстотерпеливого ШУСТЕРА РЯТУЙМО! Святого безсрібника, світильника правди, і волонтерішого за всіх волонтерів – «во ізбавлєніє грєхов».

Без Шустера нам ані руш, без Сави не буде слави!

І нікому із нинішніх паки демократичних і зело довірливих Більмооченків невтямки, що всі ці кошерні «гевулти» у Страсний тиждень ще нашими бабами Бранками тисячолітньої давнини точно діагностувалися і ловко зцілювалися: досвітньою росою, сосновим димом, купальським зіллям і яйцем з-під первістки-курки.

Бо по-нашому -- це звичайнісінька наврочка, дурисвітство.
По-їхньому -- неприховані манси.

Великий шаргородський ярмарковий ілюзіон. Коли ми пасемо очима, як один мальований ворон іншому нібито око клює, а вони тим часом своїми липкими блудливими пальчиками наші кишені випасають.

Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ Хвиля Десни