Генерал армії УНР з історичної Чернігівщини
У грудні виповнюється 140 років з дня народження видатного військового діяча України Олександра Петровича Грекова.
Олександр Греків походив із давнього грецького роду Легофетусів. Він народився 3 грудня 1875 р. у с. Сопич Глухівського повіту Чернігівської губернії. Вищу юридичну освіту здобув у Московському університеті, однак вибрав кар’єру військового. Після додаткового навчання у військовому училищі та російській академії Генштабу служив у гвардійських частинах, викладав у військових училищах Петербургу. Під час Першої світової війни Греків служив начальником штабу дивізії; за бойові заслуги його нагородили орденом Святого Георгія 4-го ступеня та підвищили до звання генерал-майор.
Коли в лютому 1917 року в Росії відбулася революція, її піддані постали перед вибором. На запрошення Симона Петлюри генерал Греків переїхав до Києва і став українським офіцером. Він займався організацією українських військових частин, обіймав посаду заступника військового міністра УНР. Після приходу до влади Директорії УНР, Греків обіймав посади командувача Південною групою Армії, військового міністра, Наказного отамана Армії УНР. У січні 1919-го в Одесі він вів переговори з військовою делегацією Антанти.
Через політичні інтриги Греків залишився без посад, але його відразу запросили очолити Українську галицьку армію. На чолі УГА генерал Греків провів найуспішнішу військову операцію ЗУНР — так звану Чортківську офензиву. За два тижні 25 тис. українських солдатів і офіцерів примусили відступити по всій лінії фронту більш ніж 100-тисячну польську армію, добре озброєну і оснащену французами. Після поразки Української революції 1917–1920 років генерал Греків емігрував Австрію. Спокійне життя закінчилося, коли туди в 1945-му прийшла Червона армія. У 1948 році генерала викрали і вивезли до СРСР радянські спецслужби. У Відні Грекова засудили до 25 років таборів. На щастя, він потрапив під амністію і в 1956 році повернувся до Австрії, де й помер 2 грудня 1959 року.
Максим Майоров, Український інститут національної пам’яті
Олександр Греків походив із давнього грецького роду Легофетусів. Він народився 3 грудня 1875 р. у с. Сопич Глухівського повіту Чернігівської губернії. Вищу юридичну освіту здобув у Московському університеті, однак вибрав кар’єру військового. Після додаткового навчання у військовому училищі та російській академії Генштабу служив у гвардійських частинах, викладав у військових училищах Петербургу. Під час Першої світової війни Греків служив начальником штабу дивізії; за бойові заслуги його нагородили орденом Святого Георгія 4-го ступеня та підвищили до звання генерал-майор.
Коли в лютому 1917 року в Росії відбулася революція, її піддані постали перед вибором. На запрошення Симона Петлюри генерал Греків переїхав до Києва і став українським офіцером. Він займався організацією українських військових частин, обіймав посаду заступника військового міністра УНР. Після приходу до влади Директорії УНР, Греків обіймав посади командувача Південною групою Армії, військового міністра, Наказного отамана Армії УНР. У січні 1919-го в Одесі він вів переговори з військовою делегацією Антанти.
Через політичні інтриги Греків залишився без посад, але його відразу запросили очолити Українську галицьку армію. На чолі УГА генерал Греків провів найуспішнішу військову операцію ЗУНР — так звану Чортківську офензиву. За два тижні 25 тис. українських солдатів і офіцерів примусили відступити по всій лінії фронту більш ніж 100-тисячну польську армію, добре озброєну і оснащену французами. Після поразки Української революції 1917–1920 років генерал Греків емігрував Австрію. Спокійне життя закінчилося, коли туди в 1945-му прийшла Червона армія. У 1948 році генерала викрали і вивезли до СРСР радянські спецслужби. У Відні Грекова засудили до 25 років таборів. На щастя, він потрапив під амністію і в 1956 році повернувся до Австрії, де й помер 2 грудня 1959 року.
Максим Майоров, Український інститут національної пам’яті
Читайте також |
Коментарі (0) |