Етюд у мокрій сорочці

Відзиміє зима безсніжно
І змаліє, зійдЕ, як тінь.
Закурличе весняна ніжність
На всеньку небес голубінь.
Будуть грузнуть вітри залітні
По коліна в м’якій ріллі.
І розсіє веселий квітень
Первоцвіти по всій землі.
То ще буде. А вітер поки
Туманів жене табуни.
Січень ходить в сорочці мокрій
І питає: це я чи ні?

Микола БУДЛЯНСЬКИЙ
10.01.2020р.