Ейно, що не пішов за більшовиками

Вчора, 6 липня, у Фінляндії святкували річницю з дня народження свого славетного земляка – поета, прозаїка, драматурґа, перекладача і реформатора сучасної фінської літературної мови. Áрмас Éйнар Лéопольд Льóнбум (1878-1926), більш відомий як Éйно Лéйно, залишив помітний слід завдяки різким римам, що викривали імперську сутність Московії та прославляли національно-визвольну боротьбу пригноблених царатом народів. На життєві настанови й усю його творчість вплинули з одного боку сильне почуття самотності та сирітства, викликане передчасною смертю батьків, а з іншого – палка закоханість у містичний світ фінської мітолоґії, джерелом якої була "Калевала".

Попри те, що дитинство і юність стали справжнім випробуванням, Ейно Лейно не піддався на панівну у той час в Європі соціалістичну утопію "кращого життя". Навпаки, поет став виразником націоналістичних кіл, які воліли здобути для Суомі державну самостійність виключно під національним стягом, а не класовими транспарантами збільшовичених пролетарів і матросів Балтійського флоту.
Водночас із розпалом революції 1917 р., а затим і Визвольної (громадянської) війни 1918 р. Ейно Лейно люто критикував бунтівників-соціалістів, які вирішили залляти його батьківщину "кров'ю братів і сестер", рівнобіжно закликаючи трударів і бідноту до "вічних ідеалів" – миру, законності, взаєморозуміння, громадянської свободи й національної злагоди.
Тоді ж представник "золотої доби" фінського мистецтва (1880-1910-ті) звертає увагу на постання з попелища імперії Романових молодих народних республік, яким бажає уникнути подібної до Суомі "короткочасної братовбивчої долі". Ейно Лейно простягнув руку естонцям, латвійцям, литовцям, полякам, татарам, перм'якам, ерзянам, картвелам і... звісно, українцям, наче Прометей передаючи смолоскип свободи.
Ба більше, в одній із поетичних збірок, виданих за кілька років до своєї смерті, він вітає Україну пророчими словами, котрі цьогоріч весною лунко прозвучали на вулицях Гельсинкі, після підступного вторгнення московитського окупаційно-терористичного континґенту на нашу землю.
Всього простих 25 рядків у вірші "Terve, Ukraina!", глибинний сенс яких спонукає серце читача прискорюватися, запалившися від натхненного подиху революційної свободи понад столітньої давнини.
Це духовне привітання крізь тисячі кілометрів Ейно Лейно написав 29 червня 1917 р. – за 6 днів по проголошенню І-го Універсалу Центральної Ради у Києві, – побажавши далеким однодумцям назавжди розірвати кайдани неволі. Поет рішуче виступив на боці України, підбадьорюючи та радіючи за наш нарід, який боровся за незалежність, але на довгі 70 років втратив її, запізнавши біди більшовицької окупації зі Сходу

"Terve Ukraina! | Добридень, Україно!"
(сучасний український переклад у 2000-х рр. здійснив Юрко Зуб)
Добридень, Україно!
Добридень, Україно! Нехай твоя слава
дзвенить на світанні нової пори!
Сили, любови твоєї хай спалах
здужає вільну країну створить!
Звитяжна Україно! Тепер не схитнися!
Постане, засяє народів зоря.
Будь же тверда, від біди боронися,
або, як треба, то громом вдаряй!
Гарна Україно, соле народів!
В тебе є прапор, і в нас є мета.
В бурю з тобою Фінляндія й Польща,
а ще естонці, латвійці, Литва.
Вперед, Україно! Ти збудешся рабства,
якщо лиш сама забажаєш цього.
Чуєш ти хор, той величний, прекрасний,
мов море народів, розбурханих знов?
Нова Україно, чарівна і пишна!
Гирла розлогі блищать твоїх рік,
квітом свободи багріють розкішним
Грузія, перми, мордва серед всіх!
Час племенам у Росії повстати,
збити кайдани царату пітьми.
Сяй, Україно! Свій лук натягай ти,
шлях до республіки свій проклади!

Центр дослідження Фнляндії