Два Кульгейки. Два світи.
Певно, вони родичі - Анатолій Кульгейко і Вікторія Кульгейко. Остання більш відома як Спартц (по чоловіку- американцю). Він - голова Ріпкинського товариства мисливців і рибалок, вона - член Палати представників Конгресу США від штату Індіана. Але її батько - Кульгейко, також, як і Анатолій Кульгейко - із Ріпкинщини. На жаль - покійний.
Та різниця між Анатолієм і Вікторією Кульгейко грандіозна. Анатолій Кульгейко загинув під час російської окупації - до нього прийшли москалі і стали вимагати списки членів товариства, очевидно, щоб відібрати зброю. Анатолій Кульгейко підірвав себе і їх гранатою, забравши на той світ двох окупантів. Поховали героя у рідних Голубичах.
Вікторія ж Кульгейко, схоже, тільки в снах пригадує себе як Кульгейко - вона назавжди Спартц. Конгресвумен. Успішна бізнес-леді. Зразок жіночої пробивної натури. Перемогла раз на виборах - переможе і вдруге, бо спазматично доводить своїм виборцям: я- американка, не українка! Ось і на вчорашньому голосуванні в Палаті представників щодо допомоги Україні поводила себе навіжено, як наша колись Дубінская (відома як Вітренко- уміють жінки ховатися за чоловіковими прізвищами!).
Я почитав про штат Індіана - там є таки українська громада, хоч і невелика. Але більший вплив мають іспаномовні люди і, звісно, її виборців хвилюють ціни на кукурудзу та чорну металургію, аніж якась далека Україна. Що ж до неї самої, то вона вивезла в США і матір, і сестру, яка вже двох дітей народила. Американок, не українок. Чернігівка, що родом з Носівки, вона вчилася у 13 школі і в 15 ліцеї, а квартира її матері і зараз, здається, стоїть порожньою в будинку району "Градецького".
Я спокійно ставлюся до подібних жінок, які поїхали за кращим, ситим життям у чужі краї. Шкодую, звісно, що стають вони продуцентками інших націй, але далекий від вимог до них чомусь дбати про Україну. Хоча щиро радію, коли ДЕЯКІ з них лишаються українками і щось роблять для залишеної ними України. Та - не більше.
Тому звинувачення у зраді Вікторії Спартц наївні. Вона прийняла присягу громадянки США і все - стала відрізаною скибкою. А знаєте як починається присяга громадянина США? "Цим заявляю, що я цілком і повністю відмовляюсь від будь-якої вірності іноземному правителю, державі чи суверенітету, підданим чи громадянином якого до цього часу я був; що буду підтримувати і захищати інтереси США...". То що ж ви хочете від громадянки США Вікторії Спартц, колишньої Кульгейко? Вона - заприсяжена.
Тож героєм для мене є Анатолій Кульгейко. А Вікторія - що ж, удачі їй під полосатим прапором замість нашого синьо- жовтого! От тільки пакостити країні, яку ти покинула, ніяка присяга не зобов'язує... Якщо, звісно, нема присяги від Москви, куди юна Кульгейко не раз їздила і де в поїзді зустріла свого майбутнього чоловіка Джеймса Спартца, якому услугувала перекладом у вагоні - ресторані...
Василь ЧЕПУРНИЙ
Та різниця між Анатолієм і Вікторією Кульгейко грандіозна. Анатолій Кульгейко загинув під час російської окупації - до нього прийшли москалі і стали вимагати списки членів товариства, очевидно, щоб відібрати зброю. Анатолій Кульгейко підірвав себе і їх гранатою, забравши на той світ двох окупантів. Поховали героя у рідних Голубичах.
Вікторія ж Кульгейко, схоже, тільки в снах пригадує себе як Кульгейко - вона назавжди Спартц. Конгресвумен. Успішна бізнес-леді. Зразок жіночої пробивної натури. Перемогла раз на виборах - переможе і вдруге, бо спазматично доводить своїм виборцям: я- американка, не українка! Ось і на вчорашньому голосуванні в Палаті представників щодо допомоги Україні поводила себе навіжено, як наша колись Дубінская (відома як Вітренко- уміють жінки ховатися за чоловіковими прізвищами!).
Я почитав про штат Індіана - там є таки українська громада, хоч і невелика. Але більший вплив мають іспаномовні люди і, звісно, її виборців хвилюють ціни на кукурудзу та чорну металургію, аніж якась далека Україна. Що ж до неї самої, то вона вивезла в США і матір, і сестру, яка вже двох дітей народила. Американок, не українок. Чернігівка, що родом з Носівки, вона вчилася у 13 школі і в 15 ліцеї, а квартира її матері і зараз, здається, стоїть порожньою в будинку району "Градецького".
Я спокійно ставлюся до подібних жінок, які поїхали за кращим, ситим життям у чужі краї. Шкодую, звісно, що стають вони продуцентками інших націй, але далекий від вимог до них чомусь дбати про Україну. Хоча щиро радію, коли ДЕЯКІ з них лишаються українками і щось роблять для залишеної ними України. Та - не більше.
Тому звинувачення у зраді Вікторії Спартц наївні. Вона прийняла присягу громадянки США і все - стала відрізаною скибкою. А знаєте як починається присяга громадянина США? "Цим заявляю, що я цілком і повністю відмовляюсь від будь-якої вірності іноземному правителю, державі чи суверенітету, підданим чи громадянином якого до цього часу я був; що буду підтримувати і захищати інтереси США...". То що ж ви хочете від громадянки США Вікторії Спартц, колишньої Кульгейко? Вона - заприсяжена.
Тож героєм для мене є Анатолій Кульгейко. А Вікторія - що ж, удачі їй під полосатим прапором замість нашого синьо- жовтого! От тільки пакостити країні, яку ти покинула, ніяка присяга не зобов'язує... Якщо, звісно, нема присяги від Москви, куди юна Кульгейко не раз їздила і де в поїзді зустріла свого майбутнього чоловіка Джеймса Спартца, якому услугувала перекладом у вагоні - ресторані...
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |