Головна › Новини › СУСПІЛЬСТВО
Дута велич, або Росія - неправославна
12-Січ-20 470 5.0 1
Статистика – жорстка річ: іноді видає те, чого б не хотілося показувати причетним до її об’єктів. Уже стало загальновідомим: кількість прихожан на різдвяні та пасхальні свята в храмах російської церкви наявно показує рівень воцерковленості росіян. Тобто на позір православна країна виявляється геть неправославною, якщо у храми на головні християнські свята приходять менше 2 відсотків населення. Натомість біля мечетей в православній Москві не протовпитися навіть на прилеглих вулицях…

Щойно сайт «Портал – кредо. Ру» опублікував цікаві дані про відвідування різдвяних богослужінь в областях Російської Федерації. І вони наочно показують рівень не тільки воцерковленості російської публіки, але й рівень брехні московської патріархії.

Отже, у Володимирській області відбулось 151 богослужіння, в яких брали участь аж 16 тисяч осіб – це 1,2 відсотка від числа мешканців регіону. В Іванівській області богослужіння пройшли у 153 храмах, які відвідали 15 тисяч вірних (1,5% від всіх мешканців). У Костромській у 72 храми прийшли всього 7 тисяч віруючих – це ті самі 1,2% від числа всіх жителів області. Схожа ситуація у інших типово російських областях – Смоленській, Архангельській (там менше відсотка – холодно, мабуть), Волгоградській тощо. Виділяється числом храмів Нижньоновгородська область – аж 329 храмів, але прийшли лише 2 відсотки мешканців краю. Проте така велика кількість храмів мусить утримувати аж шістьох архієреїв! Виділяються Тамбовська область - 3,9 % та Томська – 0,3%. Я не брав до розгляду неросійські регіони – такі, як Адигея, Марій-Ел чи Удмуртію, бо там цифри ще менші.

Тепер про брехню на прикладі Костромської єпархії РПЦ. Богослужіння пройшли у 72 храмах, але на офіційному сайті єпархії значаться 123 храми – отже, у 51 храмі «кондової» російської області не звучала молитва. Що значить – не звучить у «рядові» свята та неділі. А число храмів – брехня, так властива для московської патріархії. Що й не дивно, якщо у Нерехтському районі, скажімо, значаться 9 храмів, але є тільки 6 священиків, а в Буйському – 5 священиків на 14 храмів. Звісно, не можуть же вони літати, як метеори та й канони забороняють священику в один день служити дві літургії. Тож і стоять пусткою храми страх якої канонічної РПЦ!

Я окремо продивився Сусанінський район (назва ж яка знакова!). Тут значаться всього лише 5 храмів на 128 населених пунктів. Ну, добре, можуть бути малесенькі села та хутори, де нема сенсу храми ставити, але ж у цьому районі селище і 8 сіл з населенням від 328 мешканців до 3 154. І на все про все – 5 храмів (та ще й з них один – відомчий, бо при інтернаті. Тобто навряд чи туди ходять мешканці сіл, які не є пацієнтами ). Два священики на весь Сусанінський район!

Типова російська область – Івановська. Тут аж три єпархії, богослужіння , нагадаю, пройшли у 153 храмах. Але ж тільки в одній із трьох єпархій митрополії – Іваново- Вознесенській офіційний її сайт налічує 190 приходів! Виходить, що й тут брехня. Придивимось ближче на прикладі Вичугського благочиння: тут числяться 13 храмів на 5 священиків. Тобто реально різдвяну Літургію й служили лише в п’яти храмах. А ще, як мінімум, 4 храми у селах та дєрєвнях (це в Росії різні поняття) Борщевка, Золотіново, Сошники та селищі Стара Вичуга – недіючі, напівзруйновані. До речі, без українців там не обходяться і зараз – благочинним є Косянчук… Як в Ніколо – Шартомському монастирі архімандритствує українець Понамарчук, а в Гаврилово – Посадському благочинні Шуйської єпархії йому допомагає ієрей Маланчук.

У Кінешемській єпархії числяться 63 храми, але на прикладі Палехського благочиння й там бачимо маніпуляції – на 5 храмів три священики, в тому числі навіть у кафедральному соборі єпархії – один-одненький священик.
Пригадалося мені, як я був у Свєтогорську (до російської окупації – фінське місто Енсо) Ленінградської області (це теж дивно: Леніграда нема, а Леніградська область є) – місті з 15 тисячами мешканців. Звісно, це було до російсько – української війни. Так ось там діяли громади адвентистів, баптистів, але приходу РПЦ дуже довго не було, а православні люди святити паски (у них - кулічі) їздили у Виборг. Зате в Україні російська церква мало не в кожному хуторі нареєструвала свої приходи, щоб утримати їх у вірності Москві.

Підсумок: патріарх Кіріл Гундяєв насотворяв велике число єпархій, подробивши області на 3-5 єпархій. Але це все дуте.

Нагадаємо: коли патріарх московський Кіріл став хвалитися\погрожувати числом парафій та єпархій РПЦ, патріарх константинопольський Варфоломій I запитав – мовляв, а скільки людей охрестили, скільки воцерковили, скільки причащаєте? Ці питання, як бачимо, були риторичними, бо геть не співпадають з надутою величчю РПЦ, за якою брехня, приписки і видавання бажаного за дійсне.

Василь ЧЕПУРНИЙ,
"Голос України"



Теги:РПЦ, Костромська єпархія. Василь Чепурни, Івановська єпархія


Читайте також



Коментарі (1)
avatar
0
1
Для порівняння церковних структур столичної області пропоную ознайомитися з офіційними сайтами Київської Митрополії Української Православної Церкви (Московського патріархату): https://u.to/i-k2Fw
і Переяслав-Хмельницької єпархії, яка діє на на всій території Київської області, Української Православної Церкви (Православної Церкви України), колишньої Української Православної Церкви Київського Патріархату):
https://u.to/ivk2Fw
До речі, на сайті Чернігівської єпархії: http://cerkva.in.ua/ досі не зазначено про її належність до Української Православної Церкви (Православної Церкви України). Таку ж ситуацію спостерігаємо на сайтах єпархій областей: Київської, Миколаївської та Криму.
avatar