Дурна смерть

Люди помирають по- різному. Хтось раптово, на ходу, як В'ячеслав Чорновіл, убитий одвічним нашим ворогом чи Вадим Гетьман, застрелений тим же чи іншим, але ворогом. Хтось - доживши практично до 90- річчя і побачивши втілення своєї пожиттєвої мрії, як Левко Лук'яненко. Хтось помирає раптово молодим від підступної хвороби, що бува, не вибираючи, косить. Таких шкода. Хтось тихо згасає, "утомлений деньми", як каже Святе Письмо. Похорон таких породжує світлу печаль.

А коли помирає обпльований, отруєний самостійно чи кимось, але шастаючи по нічних клубах та ресторанах, помирає, зрадивши своїх виборців і своїх соратників, помирає, ловлячи таксі в нічному Києві (бачили ви багато нардепів, що вночі таксі ловлять, еге?), пішовши із сім'ї, у якій двоє малих донечок, живе із заміжньою нардепкою, запам'ятовується виборцям шістьма тисячами поправок до антиколомойського закону - то така смерть просто безглузда.

...Колись я написав у своїй книзі "В осім барку", що до людей із дуже великими грошима треба ставитись з усіма санітарно- гігієнічними пересторогами. Мені потім це несподівано процитував один суддя апеляційного суду. Так ось - коли береш дуже великі гроші у Бєні, якого навіть рідний Ізраїль не хоче приймати і якого переслідують проєврейські Сполучені Штати, то чого доброго ти тоді чекаєш? Ото й лишається - дві години ночі, нічний ресторан, конвульсії в якомусь дивному таксі... А торгував би собі ламінатом зі своєї торгової марки "Підрахуй" - і жив би спокійно, по- людськи...

Мені шкода 33- річного нездалого нардепа хіба що надією на Божий промисел, який міг би звершити метанойю, як це сталося навіть із одним розбійником, що висів на хресті поруч із Ним. Але другий - не розкаявся навіть на смертному хресті, а насміхався з Нього. Бо Господь дає кожному право вибору. Померлий ганебною смертю сьогодні вночі також зробив свій вибір. І мені того вибору не шкода.

Василь ЧЕПУРНИЙ
на фото: сцена з вистави "Слуга двох панів"