реклама партнерів:
Головна › Новини › Невідома Україна

Довженку треба присвоїти звання Героя України!

04-Вер-09 2230 1.0 0
«Він лишився як дерево, що вічно цвіте,
вічно плодоносить, як великий мислитель,
який може стояти поряд із Сократом і Гомером». А.Малишко

Ювілеї великих покійників схожі на свята, але на ділі -- вони нелегке випробування для тих, хто живе зараз.
Ось і теперішнє 115-річчя Олександра Довженка – геніального українця, творця ери «культів» та «голодоморів» буде черговим екзаменом не тільки для сучасного українського кінознавства, а й політикуму: чи здатен він при всій повноті та складності долі класика оцінити ще й його героїзм.
Попередній 110-й ювілей родичі, земляки та пристрасні шанувальники невмирущої спадщини Олександра Довженка святкували з одним бажанням – виконати його заповіт: «Земле рідна, прийми мене хоч мертвого…» та побажання - «Богом прошу, візьміть мене додому, до рідної Десни, до рідної хати, до рідного слова, до рідних тополь і вишень, якщо не тлінне тіло моє, то хоча б моє багатостраждальне серце».

Тоді на їх бік стали Президент України Віктор Ющенко, Голова Верховної Ради України Олександр Мороз, Прем’єр-міністр України Віктор Янукович, Чернігівська обласна рада, Сосницька районна рада. В березні 2008 року Президент України Віктор Ющенко започаткував переговорний процес з Президентом Російської Федерації Володимиром Путіним про передачу праху Олександра Довженка з Москви до Києва.
І хоча заповіт та наполегливе побажання великої людини ще не виконано - є сподівання, що його рідна ненька Україна краще підготується до цього й все зробить, як мати для рідного сина.

Важливим кроком підготовки до такої події буде визнання вкладу всесвітньо відомого кінорежисера і письменника, класика світового кіномистецтва та літератури, автора полум’яних творів про долю рідного народу Олександра Довженка в здійснення національної ідеї розбудови справді незалежної могутньої Української Держави.

У біографії митця досі не заповнено всіх «білих плям». Тільки недавно стало відомо, що в 1918 році Олександра Довженко якийсь час викладав у школі старшин армії Петлюри в Житомирі при штабі 44-ї Української стрілецької дивізії. А Олесь Гончар у спогадах свідчив, що в роки громадянської війни в чині петлюрівського сотника Олександр Довженко брав участь у штурмі «Арсеналу». Звичайно, в радянські часи за таке минуле по голівці не гладили, тож автор «Собору» справедливо підкреслював: «Якщо це правда, можна уявити, який дамоклів меч Довженко почував над собою в усі подальші роки».
Однак батько народів Йосип Сталін, який до 1953 року фактично був головним кіносценаристом Радянського Союзу, правильно оцінив магнетичну силу кіно й не наважився знищити геніального кінорежисера та письменника. Тим часом, Олександр Довженко мусив маневрувати, щоб хоч в основному зберегти свій Геніальний талант для України, хоч наполовину втілити в життя задумане. Про Україну він пам'ятав завжди. Його улюбленою піснею була та, що її авторство приписують Іванові Мазепі й що в ній звучить віковічна скарга на несправедливу долю – «Ой горе тій чайці».
Свою геніальну «Україну в огні» Олександр Довженко писав на матеріалі народного горя. Фашисти та ті, що перейшли на їх бік чинили небачене до цього звірство. Такого масового знищення населення, як на Україні не було на жодній окупованій німцями території. Тільки недавно з’явилися дані про те, що в роки війни було спалено 1377 українських сіл разом з їх населенням. За дні операції, що почалася 1 березня 1943 року, в Корюківці фашисти спалили 7000 наших земляків. У селі Піски Носівського району, де народився Павло Тичина, на майдані, якого згадує поет у своєму вірші, фашисти розстріляли чоловіків, а в церкві спалили жінок та дітей. Це тільки два приклади з 1377.
Пишучи «Україну в огні» Олександр Довженко наче оглух до всіх пересторог, про які не міг не знати, як не міг не відати про заборону Сталіна писати про відступ радянської армії. Твір писався швидко, уривчасто, великими шматками, майже не шліфувався й не переписувався, бо кожне слово й так лягало на заздалегідь вготоване місце. Олександр Довженко не зламався під тиском того страшного політичного тайфуну, який звалився на його сиву голову через «Україну в огні». Це тільки одна з сторінок його героїчного життя.
Таких героїчних сторінок у житті свідомого носія національної культури, менталітету, українського способу мислення і сприймання світу Олександра Довженка було багато, що є підставою для присвоєння йому звання Герой України (посмертно).

Сосницька районна рада п’ятого скликання на своїй двадцятій сесії 7 липня 2009 року заслухала питання про хід підготовки до відзначення 115-ї річниці від дня народження Олександра Довженка та вирішила:
«3. З метою вшанування пам’яті О.П. Довженка, його заслуг перед Україною:
3.1. Підтримати ініціативу щодо присвоєння О.П. Довженку звання Герой України (посмертно).
3.2. Доручити районній державній адміністрації порушити відповідне клопотання перед Чернігівською обласною державною адміністрацією.
3.3. Звернутись до голови Чернігівської обласної ради Н.А. Романової, голови Чернігівської обласної державної адміністрації В.М. Хоменка, голови товариства «Чернігівське земляцтво» в місті Києві В.В. Ткаченка з проханням підтримати ініціативу щодо присвоєння О.П. Довженку звання Герой України (посмертно).»

Рада Чернігівського земляцтва одностайно підтримала ініціативу присвоєння найвищої посмертної нагороди своєму геніальному землякові.
Підтримуючи ініціативу, члени Ради земляцтва, зокрема, зазначили.
Леонід Горлач (Коваленко), головний редактор газети «Отчий поріг», член спілки письменників України:
- В біографії Олександра Довженка було й залишається багато «затемнених» місць і що справжню біографію митця буде написано тоді, коли відкриються московські архіви, в яких заховано його спадщину. Окрім того, серед головних причин «затемнення» є ще й байдужість (чи ворожість) до української культури другої дружини Олександра Довженка Юлії Іпполитівни Солнцевої, через що одна частина біографічних матеріалів опинилася в чужих руках, а друга - за її заповітом - буде відкрита тільки у 2009 році. Сам Олександр Довженко, пишучи «Автобіографію» за доби сталінізму, також змушений був «затемнювати» окремі події чи факти свого життя. Попередні дослідники ж його творчості, цитуючи О.П. Довженка, припускались помилок, не розібравшись чи не бажаючи розібратись в реальних фактах. Зараз ця ситуація почала виправлятися. З’явився дослідницький матеріал, що підтверджує не тільки геніальність Олександра Довженка, а ще й багато героїчних вчинків митця. Це дозволило саме зараз, а не раніше, ініціювати присвоєння високого звання Герой України Олександру Довженку (посмертно).

Микола Компанець, керівник Чернігівського відділення товариства «Чернігівське земляцтво», почесний президент Української зернової асоціації:
- Звання Герой України присвоюється громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку, або визначних трудових досягнень. Звання Герой України може бути присвоєно посмертно. Звання Герой України не присвоюється за заслуги, які мали місце в минулому і не пов’язані зі становленням та розвитком незалежної України.

За визначний особистий внесок у національно-визвольну боротьбу за свободу і незалежність України та з нагоди 100-річчя від дня народження та 65-ї річниці створення Української повстанської армії Президент України Віктор Андрійович Ющенко своїм Указом 12 жовтня 2007 року присвоїв звання Герой України з удостоєнням ордена Держави Шухевичу Роману Осиповичу – головному командирові Української повстанської армії у 1942-1950 роках, генерал-хорунжому (посмертно).

За самовіддане служіння Україні на ниві національної музичної культури, створення вершинних зразків української пісенної творчості, Президент України Віктор Андрійович Ющенко своїм Указом 1 березня 2009 року присвоїв звання Герой України з удостоєнням ордена Держави Івасюку Володимиру Михайловичу – поетові, композиторові, співакові (посмертно).
Нині, маючи такий багатющий матеріал про життєвий і творчий шлях Олександра Довженка, було б просто злочинно не порушувати клопотання про присвоєння йому звання Герой України (посмертно).
Петро Медвідь, виконавчий директор товариства «Чернігівське земляцтво», член спілки журналістів України, почесний прикордонник України:
- Життя й творчість Олександра Довженка — це сюжет Шекспірової трагедії, коли герой був змушений піти проти своїх переконань, ідеалів, проти свого народу, кровною частиною якого завжди себе відчував. Він створив світ образів, що вразили фахівців усіх континентів у першій половині XX ст.
Великим митцям властиве мислення державне, масштабне, як і здатність сприймати й осмислювати свій час одразу, у конкретний момент життя, а не з далекої відстані, коли воно стає історією. Більше того, Олександру Довженку відкривалося й те, чому свідками ми стаємо сьогодні. Про це також можна дізнатися зі сторінок книг славетного митця й мислителя, творця «Щоденника». Олександр Петрович Довженко належить до того ряду творців, день народження яких належало б відзначати щорічно та на всенародному рівні.
Кінокартина Олександра Довженка «Земля» одразу потрясла Європу й була занесена до списку 12-ти кращих фільмів усіх часів і народів. Великий успіх та визнання мали й інші твори кінорежисера. Наприклад, кінокартина «Іван» була високо оцінена та відзначена призом на міжнародному кінофестивалі у Венеції. Кінострічка «Битва за Радянську Україну» дубльована та закуплена для прокату 25 країнами. Ще в творчому доробку великого майстра- фільми «Щорс», «Аероград», «Звенигора».
Ім’я нашого геніального земляка для України і зараз є візитною карткою. А творчість майстра кіно – надбання золотого фонду світового кіно.
Найвищу нагороду держави Олександр Довженко заслужив ще за часів радянської влади, але так й не отримав її, хоч і був удостоєний багатьох державних нагород. Піднімаючи завісу над «білими плямами» та над «затемненими місцями», ми розуміємо - чому Олександр Довженко не був удостоєний найвищої нагороди держави. Присвоєння звання Герой України (посмертно) з нагоди 115-річчя від дня його народження буде ще й підтвердженням того, що Україна йде курсом незалежності.
Микола Борщ, заступник голови Ради товариства «Чернігівське земляцтво»:
Сьогодні ще не пізно відзначити заслуги нашого геніального земляка Олександра Довженка, присвоївши йому звання Герой України (посмертно). Про належне відзначення його заслуг мова ведеться тривалий час. Про це говорили ще за життя митця і ось вже більше п’ятидесяти років по смерті. Дана ініціатива перевірена часом і підтверджена доказами: чого варта «Україна в огні», за яку Олександру Довженку довелося багато перетерпіти? Це справжній героїзм!

До Чернігівської облдержадміністрації відповідні клопотання направили Сосницька райдержадміністрація та Рада товариства «Чернігівське земляцтво».
Подання про присвоєння Олександру Довженку звання Герой України (посмертно) Чернігівська обласна державна адміністрація повинна внести Президентові України.
Тим часом, своє ставлення до ініціативи щодо присвоєння Олександру Довженку звання Герой України (посмертно) проявляють як прихильники, так і противники. Це природно, адже, й за життя Олександр Петрович мав як друзів, так і ворогів, що завдавали йому багато клопотів. Завдячуючи ворогам, він не став офіційним героєм за життя, навіть не дозволили поховати в рідну українську землю ні тлінне тіло його, ні багатостраждальне серце.

Однак, у теперішній незалежній Україні визначальне рішення за Президентом України.

Олексій Орєхович,
керівник Сосницького відділення
товариства „Чернігівське земляцтво”






Коментарі (0)
avatar