Дякую з фронту

Дзвоню Наталці, розпитую те, се… Питаю - як люди реагують на вимикання світла.

Та, каже, складно всім, з роботою, навчанням, балакають про це. Але друга фраза завжди - нічого, по терпимо, це - не найстрашніше, переживемо, впораємось. Каже - в групі батьків одна з мамів написала «В школє не топят, і как вам, родітєлі? Пачєму молчім?». Повідомлення вже висить три дні, ніхто з батьків не відповів…

То я пишу пост, щоб подякувати вам всім, за те, що ви такі розумашки, не ганяєте зраду, а тримаєте свій фронт.
Якщо ви - скеля, то й ЗСУ - криця. Бо солдат і так трохи втомлений, а як ще й переживати за домівку, то ще важче.

Мене дуже тішать українці зараз своєю мовчазною єдністю і здатністю вести тотальну війну за власну Волю.
Ще раз дякую за терпіння й характер.

Олександр СОСНИЦЬКИЙ