День 81. Сумніви

Щоб налякати мізки, розкладаю карткові пасьянси. Якщо вийшло перемогти - беру якийсь інший, з новими правилами. Мізки риплять, звивини ворушаться. В усьому іншому - звичайний день, звичайні заняття. Малюю чашки, роблю хатні справи, спілкуюся з родичами, годую котиків.
Але в душі - сумнів: чи правильно чиню, що намагаюсь жити як раніше? Наче немає війни? Чи нові часи потребують іншого - інших занять і навичок? Чи потрібні будуть чашки, картини, майстер-класи?
Обстріли тривають по всій Україні, ракет у божевільних ще багато. Мільйони людей зараз докорінно змінили життя. Хтось воює, хтось волонтерить, хтось ремонтує пошкоджене, хтось вчиться жити на новому місці. Чи права я, коли намагаюсь жити як жила?
Хоча, з іншого боку - може, цьому схибнутому світові потрібна хоча б така стабільність у вигляді нестабільної мене, що і далі малює чашки і п'є каву зранку).
Обіймаю!

Тетяна Кузик