День 144.17 липня.

Річниця трагедії з малайзійським боїнгом. Хворі на імперську хворобу гіркін со товаріщі збили літак з майже 300 пасажирами на борту з різних країн. Тоді списали на випадковість. Зараз росія вбиває жінок і дітей цілеспрямовано.

Я вирішила влаштувати після тривалої роботи відпочинок, повалятися у ліжку. Але виявилось, що коли голова і руки незайняті роботою, з підсвідомості вилізають демони. Спочатку мені шум машини на трасі здався гулом літака. Потім придрімала, малий поряд грався на телефоні, і у нього там літали ракети. Підхопилася від звуку і ще довго спостерігала, як поволі розтискається наляканий шлунок.

Зрозуміла, що краще зайняти себе роботою. Зібрала малину, огірки, з'їздила в гості за руколою. Поспілкувалася з людиною, що пару днів назад у Дніпрі мало не потрапила під прильот. Пощастило - якраз спустилася у перехід. Так і ще півдня пройшли.

Невже тепер так завжди буде? Чи вийде колись відпочити і розслабитися, не скануючи увагою кожен звук і не смикаючись від найменшої підозри? Хтозна. Хіба що коли буде мир і відчуття безпеки тривалий час.
Спокійних днів і ночей нам усім. Обіймаю!

На фото - красива хмара, схожа на морозиво.

Тетяна КУЗИК