Де коріння українського "нацизму"?
Сьогодні росіяни вбивають українців на неоголошеній війні як "нацистів" ‒ бо так українців назвав їхній фюрер.
Але теза, що українці причетні до злочину проти людства і людяності, бере свій початок не від путіна.
Політично-пропагандистський міф про те, що українські націоналісти розстрілювали євреїв в урочищі Бабиного Яру у вересні 1941 року, створений радянськими ідеологами як жупел у боротьбі з «українським буржуазним націоналізмом».
А новітнє життя вдихнув у цей міф телеведучий Савік Шустер на Першому національному каналі 30 вересня 2011 року. Тоді він в етері свого «Шустер-live» поставив питання: «Чи мають українці вибачитися перед євреями за участь в Голокості?» і тим самим звинуватив усіх українців у нацизмі.
Присутній у студії Петро Порошенко у своєму емоційному виступі продемонстрував, що він теж уважає українців злочинцями перед євреями. А вже як президент, він актуалізував тему вибачення українців перед євреями, виступаючи у Кнесеті у 2015 році.
До поширення цього міфу про українців-нацистів великою мірою доклалися директор Українського єврейського комітету Едуард Долінський і нобелівська лавреатка Світлана Алєксієвич, а також сучасна «рускоміровская» пропаганда.
У тому, що міфічні упівці вбили сотні тисяч євреїв у західній Україні, сьогодні переконаний не тільки істеблішмент Росії та Ізраїлю, але, на жаль, і керівництво сучасної України, яке відсторонило з посади посла України в Німеччині Андрія Мельника тільки за те, що він посмів заявити, що немає жодних історичних документів, які б підтверджували цей злочин УПА під керівництвом Бандери.
І це все всупереч тому, що у вироку Нюрнберзького суду 1946-го року жодного українця не названо воєнним злочинцем нацистського режиму, і в численних документальних дослідженнях, виданих на Заході, включно з «Енциклопедію Голокосту» (2001), немає згадки про участь українців у розстрілах 29-30 вересня 1941 року в Києві. І навіть єврей за походженням, історик Віталій Нахманович ще у 2007 році повністю спростував цю брехню і показав, звідки ростуть її ноги.
Постає питання: де наші доморощені професори історії ‒ Кульчицькі-Шаповали-Яковенки, які на міжнародних наукових форумах мали б робити те, що їм належить у відстоюванні історичної правди і розвінчуванні антиукраїнських міфів? Адже це їхній громадянський обов’язок у гібридній російсько-українській війні, що нависла над українською нацією як дамоклів меч, загрожуючи їй на цей раз уже тотальним геноцидом.
Ірина МАГРИЦЬКА
Але теза, що українці причетні до злочину проти людства і людяності, бере свій початок не від путіна.
Політично-пропагандистський міф про те, що українські націоналісти розстрілювали євреїв в урочищі Бабиного Яру у вересні 1941 року, створений радянськими ідеологами як жупел у боротьбі з «українським буржуазним націоналізмом».
А новітнє життя вдихнув у цей міф телеведучий Савік Шустер на Першому національному каналі 30 вересня 2011 року. Тоді він в етері свого «Шустер-live» поставив питання: «Чи мають українці вибачитися перед євреями за участь в Голокості?» і тим самим звинуватив усіх українців у нацизмі.
Присутній у студії Петро Порошенко у своєму емоційному виступі продемонстрував, що він теж уважає українців злочинцями перед євреями. А вже як президент, він актуалізував тему вибачення українців перед євреями, виступаючи у Кнесеті у 2015 році.
До поширення цього міфу про українців-нацистів великою мірою доклалися директор Українського єврейського комітету Едуард Долінський і нобелівська лавреатка Світлана Алєксієвич, а також сучасна «рускоміровская» пропаганда.
У тому, що міфічні упівці вбили сотні тисяч євреїв у західній Україні, сьогодні переконаний не тільки істеблішмент Росії та Ізраїлю, але, на жаль, і керівництво сучасної України, яке відсторонило з посади посла України в Німеччині Андрія Мельника тільки за те, що він посмів заявити, що немає жодних історичних документів, які б підтверджували цей злочин УПА під керівництвом Бандери.
І це все всупереч тому, що у вироку Нюрнберзького суду 1946-го року жодного українця не названо воєнним злочинцем нацистського режиму, і в численних документальних дослідженнях, виданих на Заході, включно з «Енциклопедію Голокосту» (2001), немає згадки про участь українців у розстрілах 29-30 вересня 1941 року в Києві. І навіть єврей за походженням, історик Віталій Нахманович ще у 2007 році повністю спростував цю брехню і показав, звідки ростуть її ноги.
Постає питання: де наші доморощені професори історії ‒ Кульчицькі-Шаповали-Яковенки, які на міжнародних наукових форумах мали б робити те, що їм належить у відстоюванні історичної правди і розвінчуванні антиукраїнських міфів? Адже це їхній громадянський обов’язок у гібридній російсько-українській війні, що нависла над українською нацією як дамоклів меч, загрожуючи їй на цей раз уже тотальним геноцидом.
Ірина МАГРИЦЬКА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |