Чого хоче досягти Москва - 2
або Чому Росія у режимі 24/7 зараз підіграє почесному Патріарху
Раніше я вже робив допис щодо того, яка загальна мета МП у ситуації з Українською Церквою (і не лише):
Тут хочу окремо зупинитися на питанні - чому Москва взялася активно інформаційно підтримувати останні заяви та дії почесного Патріарха Філарета? Бо лише сліпий не бачить, як вона це робить через власні медіа та пов‘язані з проросійськими силами ЗМІ в Україні.
Окрім того, що не просто критика, а нівеляція Томосу як такого (і критика усіх, причетних до його видання та отримання) - дуже потрібна Москві у досягненні її цілей (про які писав раніше) - Росії важливо доводити, що «Філарет завжди був такий!»
Чимало людей навіть у середовищі ПЦУ, особливо тих, хто раніше був пов‘язаний з МП та УАПЦ, м‘яко кажучи критично налаштовані до ВСЬОГО життєвого шляху почесного Патріарха. Це можна зрозуміти.
Але закликаю не піддаватися емоціям та не дозволити їм подолати об‘єктивний погляд.
Слід усвідомлювати, що як би кому подобалася/не подобалася особистість Патріарха Філарета - він є ключова особа в історії становлення автокефалії УПЦ всіх трьох останніх десятиліть.
Не слід забувати, що саме задоволення в жовтні минулого року його апеляції (екклето) до Вселенського Патріарха на несправедливі рішення РПЦ про «позбавлення сану та анафему» розблокувало процес об‘єднання і зробило можливим надання Томосу.
Тож одне із завдань Москви у справі підриву Томосу - доводити, що задоволення апеляції було «неправильним, незаконним, помилковим». А для цього якраз і стверджується, вказуючи на нинішні помилкові дії Старця, посилюючи враження від них у рази: «він завжди був розкольником, він у 1992 р. все робив не заради Церкви, а заради влади!»
Якщо погодитися з цією тезою - тоді Москва буде наполягати, що «осудження» було «справедливе», отже задоволення апеляції - «неправильне», а відтак «неправильне» і все, що було далі, включно з Об‘єднавчим Собором та Томосом.
У 1992 р. він захищав рішення Собору про автокефалію, а тепер він протистоїть соборним рішенням - це є принципова відмінність, яку не можна ігнорувати нікому.
«Судили» його саме за те, що він пішов проти волі Москви, а не за все те, що йому приписували. Всім же чудово відомо, які особи та з якими злочинами перед канонами роками і десятиліттями не лише залишаються в керівних колах РПЦ, отримують не осудження, а почесті та кар‘єрне зростання - тож НІЯКОЇ об‘єктивності в московському «судочинстві» не було і немає.
Отже наше спільне завдання - всіх, хто хоче блага Церкві - не дати Москві зіграти в цю гру, змушуючи через нинішні неправильні заяви та дії почесного Патріарха Філарета відкидати ВСЕ, що він зробив для Церкви та України.
Архієпископ ЄВСТРАТІЙ (ЗОРЯ)
Раніше я вже робив допис щодо того, яка загальна мета МП у ситуації з Українською Церквою (і не лише):
Тут хочу окремо зупинитися на питанні - чому Москва взялася активно інформаційно підтримувати останні заяви та дії почесного Патріарха Філарета? Бо лише сліпий не бачить, як вона це робить через власні медіа та пов‘язані з проросійськими силами ЗМІ в Україні.
Окрім того, що не просто критика, а нівеляція Томосу як такого (і критика усіх, причетних до його видання та отримання) - дуже потрібна Москві у досягненні її цілей (про які писав раніше) - Росії важливо доводити, що «Філарет завжди був такий!»
Чимало людей навіть у середовищі ПЦУ, особливо тих, хто раніше був пов‘язаний з МП та УАПЦ, м‘яко кажучи критично налаштовані до ВСЬОГО життєвого шляху почесного Патріарха. Це можна зрозуміти.
Але закликаю не піддаватися емоціям та не дозволити їм подолати об‘єктивний погляд.
Слід усвідомлювати, що як би кому подобалася/не подобалася особистість Патріарха Філарета - він є ключова особа в історії становлення автокефалії УПЦ всіх трьох останніх десятиліть.
Не слід забувати, що саме задоволення в жовтні минулого року його апеляції (екклето) до Вселенського Патріарха на несправедливі рішення РПЦ про «позбавлення сану та анафему» розблокувало процес об‘єднання і зробило можливим надання Томосу.
Тож одне із завдань Москви у справі підриву Томосу - доводити, що задоволення апеляції було «неправильним, незаконним, помилковим». А для цього якраз і стверджується, вказуючи на нинішні помилкові дії Старця, посилюючи враження від них у рази: «він завжди був розкольником, він у 1992 р. все робив не заради Церкви, а заради влади!»
Якщо погодитися з цією тезою - тоді Москва буде наполягати, що «осудження» було «справедливе», отже задоволення апеляції - «неправильне», а відтак «неправильне» і все, що було далі, включно з Об‘єднавчим Собором та Томосом.
У 1992 р. він захищав рішення Собору про автокефалію, а тепер він протистоїть соборним рішенням - це є принципова відмінність, яку не можна ігнорувати нікому.
«Судили» його саме за те, що він пішов проти волі Москви, а не за все те, що йому приписували. Всім же чудово відомо, які особи та з якими злочинами перед канонами роками і десятиліттями не лише залишаються в керівних колах РПЦ, отримують не осудження, а почесті та кар‘єрне зростання - тож НІЯКОЇ об‘єктивності в московському «судочинстві» не було і немає.
Отже наше спільне завдання - всіх, хто хоче блага Церкві - не дати Москві зіграти в цю гру, змушуючи через нинішні неправильні заяви та дії почесного Патріарха Філарета відкидати ВСЕ, що він зробив для Церкви та України.
Архієпископ ЄВСТРАТІЙ (ЗОРЯ)
| Читайте також |
| Коментарі (0) |