Чистіть димарі правильно!

Цього року в Чернігівській області у першому кварталі порушення правил експлуатації та облаштування пічного опалення призвело до виникнення 104 пожеж, які завдали збитків на 837 тисяч гривень.

Щоб максимально зменшити ризик виникнення пожежі, до початку опалювального сезону необхідно ретельно перевірити, чи відповідають печі, інші опалювальні прилади та їх облаштування правилам пожежної безпеки. Зокрема, згідно з нормами вони повинні мати протипожежні розриви від горючих конструкцій, підлога з горючих матеріалів під топковими дверцятами має бути захищена металевим листом розміром 0,7x0,5 м, що розташовується своїм довгим боком уздовж печі. На горищах усі труби і стіни, в яких проходять димові канали, повинні бути заштукатурені та побілені, а ні в якому разі не обклеєні шпалерами, аби можна було чітко побачити тріщини та пошкодження, що можуть з’являтись у процесі експлуатації.

В давні часи на Київській Русі димарі чистили від сажі картопляним лушпинням. В добре протоплену піч кидали половину чи ціле відро (в залежності від розмірів печі) картопляного лушпиння. Крохмаль, що виділяється, розкладав сажу, яка на протязі декількох днів відвалювалася від стінок димаря і падала в піч. Сажа дійсно осипається донизу, але труби покриваються 2-3 мм міцним лакоподібним шаром, який неможливо вичистити.

Другий спосіб чистки димарів такий же старий як і перший. Він більш дієвий, але більш небезпечний. Піч топиться осиновими дровами, які дають високу температуру при горінні. В період топки в печі відкриваються всі дверцята і засувки, при цьому підкидаються ще дрова. Від високої температури займається сажа. Піч починає густи, а прилегла до будинку територія покривається великими білими «сніжинками». Небезпечний цей спосіб очистки димаря печі тим що температура горіння сажі досягає 1100 градусів, а таку температуру може витримати не кожен димар.

Наведені способи очищення димарів дуже небезпечні і фахівці не рекомендують їх використовувати. Сучасні способи очистки димарів полягають в хімічному очищенні з використанням різних хімічних засобів, найбільш відомі з них поліно «Трубочист», «Камінчик». Очисник димаря має у своєму складі суміш мінералів, які при горінні вступають в реакцію з відкладаннями сажі, осушують креозот і роблять його крихким, від’єднуючи від труби (частина осипається, частина піднімається вгору разом із димом). Оскільки в складі очисника присутні хімічні елементи, уважно прочитайте інструкцію: застосування для відкритого вогнища, чи спалювання в закритих топках, рекомендована кількість, горіння разом з дровами, чи тільки очисника.
Всі ці способи очистки димарів являються профілактичними, і від зустрічі з професіоналами – трубочистами Вам нікуди не дітися, але дякуючи хімічному способу скоротити кількість викликів можна.

До речі очищати димар, вентиляційні канали й газоходи від сажі та засмічень потрібно як для безпечної та безперебійної роботи котла, так і для економії.

Отже, як висновок, що існує багато способів чистки димарів, і деякі з них ми можемо здійснювати самостійно, але все ж таки кожен повинен займатися своєю справою. Роботи з перевірки й прочищення димарів та вентиляційних каналів проводять організації, які мають відповідні ліцензії.

Після очистки клієнту видають акт про виконання робіт з перевірки і прочищення димових каналів опалювальних печей, містких водонагрівачів для опалення і опалювальних котлів. І це не просто черговий документ - це гарант спокою та впевненості в безпеці під час опалювального сезону.

Краще періодично викликати трубочиста, ніж пожежних.

Олексій Моргун.Навчально-методичний центр цивільного захисту
та безпеки життєдіяльності Чернігівської області.