реклама партнерів:
Головна › Новини › Невідома Україна

Чи стане Олександр Довженко Героєм України офіційно?

09-Вер-09 1944 0.0 0
До свого 115-річчя

1 вересня до 70-ї річниці початку Другої світової війни телеканал „Інтер” показав документальний фільм власного виробництва „1377 спалених заживо”.
Стрічка вийшла о 23:40, а глядачів була чисельна аудиторія як на теренах України, так і за її межами. Автором фільму став Іван Кравчишин (студія „07 Продакшн”).
Вона розповіла про українські села, які разом з жителями фашисти спалили у Другу світову війну. Тоді, за даними озвученими в стрічці, загинуло понад 50 тисяч людей (переважно дітей, жінок та старих).
Зокрема в стрічці йшла оповідь режисера про найжорстокіші за всю війну каральні акції нацистів, що відбувалися у селах на Чернігівщині, про спалену в 1943 році дощенту Корюківку (7000 загиблих мирних мешканців), про не менш жахливі попелища в селі Козарі (майже 5000 жертв), згадка про рідне село Павла Тичини Піски, де „на майдані біля церкви революція іде” - у цій церкві було заживо спалено 300 жінок і дітей, а на майдані розстріляно їх чоловіків та батьків.

Чернігівський список можна продовжувати, адже в роки Великої Вітчизняної війни Чернігівщина зазнала величезних втрат: майже 128 тис. чоловіків, жінок, дітей було спалено живцем, знищено 32 тис. житлових будинків.
Про трагедію білоруського села Хатинь, де у 1943 році німецькі окупанти заживо спалили 149 мирних жителів, знає майже кожен школяр. Однак про аналогічні випадки в українських селах з жертвами у кілька тисяч і сьогодні мало хто чув.
Наймасовіші репресії мирного населення багато хто з сучасників пов'язує з активізацією підпільного руху на Україні, але при цьому не треба забувати й інше.

У загарбницьких планах фашистів Україна займала особливе місце. Згідно з планом „Ост” Німеччина мала намір депортувати з України десятки мільйонів людей, переселивши сюди колоністів-німців. Частину її земель передбачалося передати сателітам гітлерівської Німеччини.

Сподівання західних українців на те, що з приходом німців і відступом більшовиків для них настане покращення, не справдилися. Хоча військові підрозділи ОУН на початку війни разом з німцями вели боротьбу проти Червоної Армії, Гітлер і думки не мав про те, що Україна може стати самостійною державою. Це особливо стало очевидним, коли проголошена у Львові 30 червня 1941 р. Українська держава була швидко зліквідована, а ініціаторів прийняття Акту про незалежність України — Степана Бандеру і Ярослава Стецька — було спроваджено до концентраційного табору Заксенхаузен.
По всій Україні встановлювався окупаційний режим, який жорстоко переслідував усіх, хто чинив йому спротив. 20 серпня 1941 р. із значної частини республіки, окупованої німцями, був створений Рейхскомісаріат Україна на чолі з фашистським катом Еріхом Кохом.
Таким чином, власне сам план „Ост”, а не тільки спроби українців чинити опір окупантам, що заважали реалізації цього плану, був головним чинником, що спонукав такі небачені звірства гітлерівців на Україні.
Щонайменше 5,3 млн. осіб, або один із кожних шести мешканців України, загинули у Другій світовій війні. 2,3 млн. українців було вивезено на примусову працю до Німеччини. Втрати України становлять 40—44% загальних втрат СРСР. Депортовані з Української РСР складають 78,6% усіх депортованих з СРСР. Матеріальні збитки в Україні оцінювались у 286 млрд. крб. (загальні збитки СРСР — 679 млрд. крб., з яких 225 млрд. крб. припадає на Росію, 75 — на Білорусію, 20 — на Латвію, 17— на Литву, 16 — на Естонію).
Сьогодні через 70 років після початку Другої світової війни – самої масштабної катастрофи людства та через 66 років після написання Олександром Довженком „України в огні” можна ще раз стверджувати: як палко треба любити Україну, яким чесним та мужнім бути, щоб таке написати.

У своєму ,Щоденнику” за 26 листопада 1943 року Олександр Довженко зробив такий запис: „Менi важко од свiдомостi, що „Україна в огнi” - це правда. Прикрита i замкнена моя правда про народ i його лихо”. Через те, що весь твiр з першого до останнього рядка пронизаний правдою, його довго замовчували. Кіноповість уперше було надруковано 1966 року, але після серйозного втручання цензури. У творчiй бiографiї Олександра Довженка ця кiноповiсть посiдає особливе мiсце, це один з найкращих його творiв.
Усю ту правду про війну, про яку зовсім недавно почали показувати та розказувати, Олександр Довженко ще в ті часи намагався розповісти не тільки українцям, але й усьому світові.
Для Олександра Довженка завжди найбiльшу цiннiсть у життi мала людина. Усiєю своєю творчiстю вiн принципово відстоював твердження, що людина - особистiсть. Людина - не гвинтик. Вона неповторна.

У Олександра Довженка є одна любов i молитва - це рiдна Україна, тому центральним образом твору є саме вона. Йому болить, коли рiдний край став руїною. Ненависть його невгасима до тих, хто топче кованим чоботом рiдну землю, паплюжить її, обливає кров'ю. Найстрашнiше - це бачити дітей - калiк, згвалтованих дiвчат, скупi старечi батькiвськi сльози над могилою сина. Все це - Україна в огнi. Це- найтрагiчнiшi сторiнки Великої Вiтчизняної вiйни.
Без перебiльшення можна сказати, що всi на той час твори мистецтва про вiйну славили Йосипа Сталiна, а ось знайшовся сміливець з Сосницького В’юнища Олександр Довженко, що знехтував цим. Розплата була надто жорстокою, бо цей твiр про вiйну мiг бути удостоєний свiтовим мистецтвом високої нагороди, як, скажiмо, "Земля", але про нього мовчали довго, понад двадцять рокiв.
... А станом на сьогодні навіть не оцінили належним чином вчинок сміливця, хоч уже й відсвяткували 18-й День незалежності.

Поява на телеекранах країни „1377 спалених заживо” нагадала багатьом українцям згадати „Україну в огні” Олександра Довженка та поцікавитися долею рішення Сосницької районної ради від 7 липня 2009 року, відповідних клопотань Сосницької райдержадміністрації та Ради товариства „Чернігівське земляцтво” до Чернігівської облдержадміністрації про подання Президенту України щодо присвоєння звання Герой України Довженку Олександру Петровичу (посмертно).
Станом на сьогодні в Сосницькій районній раді, райдержадміністрації, Раді товариства „Чернігівське земляцтво” відсутні відомості про те, що Чернігівська облдержадміністрація направила таке подання Президенту України.
Питання про підтримку ініціативи щодо присвоєння звання Герой України Довженку Олександру Петровичу (посмертно) планується винести на сесію Чернігівської обласної ради, яка відбудеться в п’ятницю, 11 вересня.

Тим часом, довженкознавці вважають, що Довженко Олександр Петрович заслуговує звання Герой Всесвіту, якби таке було, а земляки готуються до урочистостей з нагоди 115-річниці від дня народження Олександра Довженка та Дня Сосниці, які відбудуться 12 вересня 2009 року. Будуть гості з Москви, Києва, Чернігова...

Олексій ОРЄХОВИЧ,
член Ради товариства „Чернігівське земляцтво”,
керівник Сосницького відділення






Коментарі (0)
avatar