Чи об’єднає опозицію тандем Тимошенко-Ющенко?!

Пане Сергію, Ви хоча б вже не чіпали цього абсолютного аутсайдера, від якого, як кажуть, вже й мали б найближчі родичі відвернутися. Бо ж до таких безрозсудливих дій у напрямку натискання на кнопки механізмів внутришньої політики міг дозволити скотитися...невідомо хто!? Та й не кожен з пересічних громадян.
Така недолугість і нездарність у діях так званого лідера переможної демократичної "лавини" проукраїнських сил вже отримала справедливу оцінку з вуст всіх, хто хоча б себе, як людину, поважає. Тож і Ви, як відомий на теренах Чернігівщини політик, не сунте штучно вчорашнього збанкрутілого діяча до розрахунку тих, з кого маємо вибирати.
Нехай спокійно десь на пасиці відпочиває пан Віктор, один з помилкових кандидатів, а разом, звісно, остання кандидатура з необдуманих кроків представників , дозволивших при певних обставинах на Говерлі чи інде запропонувати цю постать на високу народну посаду лідера здорових і сильних проукраїнських сил.

Ці, так звані неймовірні фантастичні кроки - по об'єднанню БЮТ та НУ є насправді фантастикою. Так само як і реанімування зрадника-колабораціоніста В.Ющенка. Дійсно, у надрах ПР вдже потирають руки, що Ющенко піде в список однієї з опозиційних колон, яка тоді перестане бути опозиційною. Це не смішно. Я вже не кажу, що Ющенко, та й не тільки він, нічого так і не зрозумів за два останні роки, і ні в якому разі не визнає своїх м'яко кажучи помилок. Це - діагноз.

Те що всі українці "зрадники-колабораціоністи" давно вважають російські шовіністи.
Тож їх прихильників серед тутехніх іванів схоже прибавилося.
Не дивуюсь, що за саме такою логікою не залишилося жодного етнічного українця в уряді і керівництві силових структур, бо всі українці "зрадники-колабораціоністи".
З таким настроєм, панове-івани,бути нам чорноземом.

Борисе, заздрю вашій впевненості.
Мабуть, ВАМ все-все зрозуміло, що робиться навкруги, і ніколи ВАША голівонька від думок і сумнівів не болить!
А з ким ВИ збираєтесь перемагати зло, що згуртувалося навколо тандеми Азаров-Янукович, якщо навчилися робити-бачити навколо тільки ворогів і абсолютних аутсайдерів.
Навіть Й.Сталін під час скрути у ВВВ розпустив комуністичний Інтернаціонал, відновив Московський патріархат і вступив союз з імеперіалістами з США і Великої Британії.
Невже, Ви за нього більш святіші!

п. Сергію ви пропонуете об"еднати ужа з їжаком, на мій погляд це утопія я по виразу Ющенка той самий "маленький україець" і точно знаю, що думають про нього, такі як я, а вони переконані, що він зрадник який обіцяв бандитам тюрьми, а через рік, почав заключати з ними універсали, допустив в свое оточення "козачків" на кшталт - Богатирьової, Балоги, а деяким повішав нагороди. На сьогодні у Ющенка рейтинг нижче каналізації, а ви про якесь об"еднання. А може ющенку поставили нову задачу, розвалить опозицію, і тільки тоді дать йому портфель міністра.

Дідусю, так само знаю багатьох-багатьох навколо хто вважає такою ж зр...цю пані Ю.Тимошенко і БЮТ за співпрацю з регіоналами проти пана В.Ющенка.
Так що тепер робити? Повбивати один одного? Чи як?
А може для перемоги над злом треба об"єднатися(скоординувати зусилля, допомогти один -одному тощо) нам самим рівні родини, села, міста?
Я розглядаю Тимошенко і Ющенка в цій діскусії є тільки символами, на жаль, без них більшість людей обійтися не може!

Пане Сергію, а що важко будь-кому окрім мене здогадатися що діється навколо у нинішній опозиції? Невже, здається Вам, що розібратися так складно? І що у цій "св'ятій " справі занадто непрості формули? Нічого подібного!? Просто певні особистості , нажаль, все ніяк не можуть зрозуміти свою НЕПОТРІБНІСТЬ у сьогоднішньому політикумі.
Не треба згадувати сталінів чи "імперіалістів" щоб зрозуміти безглуздість дій того ж таки Ющенка вчора, задля того хоча б, щоб сьогодні не наступати повторно на граблі!? Бо ж ціну за ющенкове бездарне керівництво країною ми заплатили вдосталь!? А ще те, про що ми з Вами нераз сперечалися-дати дорогу молодим політикам, як ніколи актуальне.

І ще, пане Сергію, після того, як Ющенко відсторонив у свій час від керівництва Рівненською обласною державною адміністрацією нашого славного побратима, одного з небагатьох справжніх патриотів з його оточення- Василя Червонія, мені здається а чи взагалі носив у своїй душі цей так званий "народний Президент" хоча б крапельку відвертих намирів у тій справі, навколо якої любив так багато говорити? Нехай він так і залишається "ЕКС". Це якось легше перенести.

Борисе, ти ж начебто історик?
Скільки разів ображені один до одного українські правдолюби бігли до своїх ворогів за допомогою щоб наказати своїх кривдників.
Одні - до Москви, інші - повзли до турок, а треті - до Варшави чи Берліна.
Четверті - просто скиглили,як ти.
Це ж треба, і досі бандерівці не помирилися з мельниківцями?
Не дивно, що чергова Руїна стукає нам у двері.
І на останок.
Я розглядаю Тимошенко і Ющенка в цій діскусії(начебто) є тільки символами, на жаль, без них більшість людей обійтися не може!
Не дарма кажуть, що на ображених воду возять!

У тебе, пане Сергію, вибач, але присутня на загал вада - необхідність підтримувати у стані порядку останній притулок ледащих керівників національно - визвольних змагань початку ХХІ століття на кшталт Юрія Костенка, Віктора Ющенка тощо. Можливо до них, у результаті безглуздих інсуніацій, ще примкнуть кілька безрозсудливих "фюрерів"!?
Прикро, що історія нічому не вчить тих, хто сів на добру за рівнем забезпечення "струю" і не бажає злізти. А страждає українська справа!?

Борисе і Іване, суперечки або діалог між глухими і сліпими безглуздий.
А розділяй і володарюй - головний принцип усіх загарбників, який знайшов благодатний грунт в особі іванів і борисів.
Христос, вчив пробачати навіть ворогам і любити влижнього, бо ненависть породжує зло і вбиває, а не народжує добро.

Намагання декого "до останнього подиху" підтримувати збанкрутілого "лідера" нації свідчить не лише про стагнацію у цих людей, у тому числі й їхніх політичних сил, а й про те, що така позиція так чи інакше грає на руку як новітнім московським колонізаторам України, так і їхнім українським посіпкакам, які зараз тримають усі поверхи влади, в першу чергу завдяки Ющенку, в меншу - Тимошенко. На жаль, таких як С.Соломаха життя нічому не вчить... Але ж визнати свої помилки - на це треба мати не лише силу волі, а й інтелект.

На жаль психологія та поведінка псевдодемократів нічим не відрізняється від комуняцької, тому й бояться всього альтернативного, їм цікаві ліше вони, красиві. Нарцисизм.

Поки опозиціонери вирішують з ким об"еднуватись і хто головніший, яник не дрімае, а призначив співголову комісії по покращенню демократії та утвердженню врхов. права (вибачаюсь якщо не точно назв. комісію). Ось тут голова ціеї комісії,Головатий і закричав... караул..нелігітимно, а як прийшов у ВР під прапором НУ, чи то НРУ, а потім перебіг до ПР, рахував легітимно. Такий там ще поки, з портфелем його колега і побратим по НРУ, Лавринович, хотілось би, щоб і цього пана поперли.

Політика як відомо – мистецтво можливого. І у ній об’єднатися можуть не тільки Тимошенко-Ющенко на державному рівні, а й Мирошниченко-Лабазов на місцевому. Партія регіонів і Янукович не спить, і це ні для кого не секрет.

Анатолій Мирошниченко - відома одіозна постать обласного політикуму. Журналісти багатьох видань Чернігівщини писали, пишуть і будуть писати про нього та його справи. І не тільки благодійні. Пропонуємо вашій увазі екскурс в історію з пропозицією згадати деякі цікаві матеріали, які мали свого часу неабиякий резонанс.

Ось переді мною видання Чернігівської обласної організації Народного руху України газета «Світанок над Сіверщиною» №1 (28) за грудень 2005 року, редактор – Віктор Лабазов, а там читаємо невелику замітку (правопис за оригіналом):

«За рішенням суду він не «не гнида, гнида, гнида…»

Анатолія Костянтиновича Мірошніченка - депутата Прилуцької міської ради, лідера осередку партії Регіонів, власника ринків «Центральний» та «Андріївський», купи «європейських» магазинів і звалищ металобрухту на Чернігівщині - поважають усі. Тобто, поважають усі у вузькому колі особистих охоронців, лакиз із обслуги та розпальцьованих донецьких бандюків, у яких наш, як його кличуть у Прилуках, «Тоха Міроха», був у підтанцьовці під час минулорічної президентської кампанії. Поза цим, шанованим колом, його, Анатолія Мірошніченка, як з’ясувалось ще 4-го квітня 2005 року, не поважає Олександр Макеєнко - голова Прилуцької спілки захисту та сприяння малому й середньому бізнесу.
Погодьтеся, важко потрактувати слово «гнида», яке вихопилося з вуст гарячкуватого захисника підприємців під час проведення у міськвиконкомі круглого столу на адресу «металевого» депутата, як вияв глибокої пошани.
Звичайно, Макеєнко був не правий - ображати привселюдно не пристало навіть Толю Міроху. Він хоча і «європеєць», а все ж людина. Навіть якщо депутат міської ради А.Мірошніченко також привселюдно і неодноразово обіцяв зако¬пати спілчанського голову живцем у лісосмузі, - про це, власне, і хотів повідати присутнім на засіданні ще не закиданий землею Макеєнко. Живемо ми, хвала Господу, у цивілізовані, не кучмівські часи. Тож запосівся ображений змити з себе «гниду» не кров’ю, а через суд. Прилуцький. Який ухвалою судді В.Ряботи спочатку наклав арешт на майно відповідача - будинок, що належить навпіл подружжю Макеєнків (нечувана в юридичні практиці річ з огляду на «значимість» позову!). А потім вдарив «довгим рублем». Присудив стягнути на користь позивача дві тисячі гривень. Попіклувався суддя незаплямованою репутацією депутата, нічого не скажеш! Вочевидь, поважає.
Та апеляційний суд Чернігівської області звузив розміри такої аж занадто підкресленої поваги до розмірів шкіри із шагрені. Рішення про арешт скасував і зобов’язав Макеєнка віддати Мірошниченку двісті гривень. За «гниду». Нехай, мовляв, відчепиться. Така собі інвестиція в розбудову «європейської імперії». Олександр Макеєнко не заперечує. Тепер йому відомо достеменно, скільки коштує слово «гнида». « - Хоч раз у квартал я можу собі це дозволити», - заявив голова Спілки. І що він мав на увазі?

К.СПИС

Ось така історія.

А сьогодення трохи інше. Незабаром вибори у народні депутати. І А. Мирошниченко дуже мріє ще раз покласти «сєдаліще» у таке зручне й так добре нагріте крісло народного депутата. А для цього прораховує різні варіанти. В тому числі й об’єднання зусиль із «опозицією». Так от – один з варіантів, який виник у Мирошниченка, передбачає спільну дію із В. Лабазовим. Лабазову відводиться роль такого собі працівника на ниві журналістики, який би у вигідному ключі висвітлював би діяльність народного депутата. За відповідне заохочення звісно! Що там відповів на це сам Лабазов – невідомо, але пропозиція вже була вочевидь йому зроблена.

Як бачимо, політика – дійсно річ компромісу на грані неможливого. А головне - непоганий спосіб заробляння на життя. Ще вчора одні з «діячів» готові були облити брудом інших (адже без згоди редактора Лабазова ні одна кома у його газеті не буде поставлена), а вже сьогодні прораховують можливість спільних зусиль! І вчорашні «вороги» сьогодні готові йти «стройнимі рядамі» пліч-о-пліч у важкій праці «на благо народу»! А насправді – виключно заради власного збагачення.