Чернігівщина оплакує захисників
26 липня в Ніжині простилися із Захисником підполковником Володимиром Марченком.
Володимир Михайлович Марченко народився 23 лютого 1988 року у селі Мильники (колишня назва с. Григорівка) на Ніжинщині. У батьків був третім сином. Зростав життєрадісним та товариським хлопчиком. Вже з дитинства мріяв стати військовим - часто дивився в небо та казав, що хоче літати.
Щоб здійснити мрію про небо, після закінчення 9-го класу місцевої школи Володимир поїхав навчатися до військового ліцею з ПВФП до Чернігова. Потім вступив до Харківського національного університету Повітряних сил, яке закінчив з відзнакою.
З 2017 по 2019 роки Володимир Марченко працював викладачем у ХНУПСі на кафедрі аеродромно-технічного забезпечення, а з 2019-го був командиром аеродрому «Канатово».
Одружився Володимир в 25 років. Дружина Захисника Тетяна також військовослужбовець, а п’ятирічний син Денис зростає копією тата.
Після підлого наступу росіян 24-го лютого Володимир взяв до рук зброю та у складі Західного регіонального управління держприкордонслужби України з гідністю виконував свій військовий та громадянський обов’язок, захищаючи рідну землю від ворога.
З родиною військовий був постійно на зв’язку, до 23 липня...Того дня близько 5:00 росія випустила 13 ракет по Кропивницькому, де Володимир Марченко виконував бойове завдання - вісім ракет "Калібр" морського базування та п'ять ракет Х-22 з літака ТУ-22М3. На жаль, ракети влучили у військовий аеродром Канатове. Наш земляк потрапив під ворожий ракетний обстріл – врятувати Героя не вдалося.
26 липня підполковника Володимира Михайловича Марченка провели в останню путь. Присутні прощалися з загиблим зі сльозами на очах, скорботою та болем від непоправної втрати, з квітами та на колінах. Воїна відспівали у храмі Всіх святих в Ніжині, а поховали Володимира в с. Мильники біля могили батьків.
У Чернігові 26 липня в останню путь провели солдата Віктора Кошового, який загинув 22 липня. Вдома у нього залишилися батько та дружина Анастасія.
Народився Віктор Кошовий 27 листопада 1986 року. У 1993-му почалося його шкільне навчання в Тернополі. Згодом переїхав до Чернігова, де після закінчення школи у 2003 році вступив до Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці. Тут він навчався за спеціальністю «право», а у 2008 році за тою ж спеціальністю вступив до Київського університету права при Національній академії наук України. У період з 2009 по 2016 рік Віктор працював у Новозаводському районному суді м. Чернігова, а з 2016-го був директором приватної юридичної фірми «Талісман».
З початком повномасштабного вторгнення чоловік добровільно долучився до лав захисників України, щоб обороняти рідне місто від ворожої навали. Потрапивши до одного з підрозділів Чернігівщини, Віктор разом з побратимами мужньо обороняв околиці міста та давали гідну відсіч ворогу.
Прощалися із загиблим захисником у Катерининському соборі, поховали його на місцевому кладовищі Ялівщини.
Чернігівщина попрощалася з двома Захисниками – сержантом Андрєєвим Павлом Ігоровичем та сержантом Дудко Олексієм Валентиновичем. Обидва вони несли службу у 1-й окремій танковій Сіверській бригаді та загинули в один день, захищаючи Незалежність нашої Батьківщини. Про це повідомляє Чернігівський обласний ТЦК та СП.
Павло Андрєєв народився 29 жовтня 1969 року у місті Борисов, Мінської області. З 1990 по 1993-й роки він навчався у Київському республіканському автотранспортному технікумі. Певний час працював у Чернігові, а після повномасштабного ворожого вторгнення вирішив добровільно долучитися до оборонців міста, потрапивши до складу 1-й окремої танкової Сіверської бригади.
Олексій Дудко народився 21 липня 1976 року у Чернігові. Тут закінчив місцеву загальноосвітню школу №8. Працював на підприємстві «Чернігіврибгосп», а після подій 24-го лютого також вирішив долучитися до 1-ї окремої танкової Сіверської бригади, ставши побратимом Павла.
14 липня під час виконання бойового завдання поблизу смт Просяна на Дніпропетровщині Андрєєв Павло та Дудко Олексій загинули, до останнього захищаючи Батьківщину від загарбника. рідні та близькі, друзі та побратими Загиблих Героїв зі скорботою у душі провели їх в останню путь, попрощавшись у Катерининському соборі та поховавши Павла та Олексія на місцевому кладовищі Яцево.
У Прилуках попрощалися із 38-річним бійцем Віктором Мазітовим. Він загинув 17 липня поблизу населеного пункту Богородичне на Донеччині. Отримав кульове поранення під час виконання бойового завдання. Відспівувавння пройшло в храмі Різдва Богородиці Православної Церкви України.
За матеріалами інформаційних сайтів
Фото з сайту "Город"
Володимир Михайлович Марченко народився 23 лютого 1988 року у селі Мильники (колишня назва с. Григорівка) на Ніжинщині. У батьків був третім сином. Зростав життєрадісним та товариським хлопчиком. Вже з дитинства мріяв стати військовим - часто дивився в небо та казав, що хоче літати.
Щоб здійснити мрію про небо, після закінчення 9-го класу місцевої школи Володимир поїхав навчатися до військового ліцею з ПВФП до Чернігова. Потім вступив до Харківського національного університету Повітряних сил, яке закінчив з відзнакою.
З 2017 по 2019 роки Володимир Марченко працював викладачем у ХНУПСі на кафедрі аеродромно-технічного забезпечення, а з 2019-го був командиром аеродрому «Канатово».
Одружився Володимир в 25 років. Дружина Захисника Тетяна також військовослужбовець, а п’ятирічний син Денис зростає копією тата.
Після підлого наступу росіян 24-го лютого Володимир взяв до рук зброю та у складі Західного регіонального управління держприкордонслужби України з гідністю виконував свій військовий та громадянський обов’язок, захищаючи рідну землю від ворога.
З родиною військовий був постійно на зв’язку, до 23 липня...Того дня близько 5:00 росія випустила 13 ракет по Кропивницькому, де Володимир Марченко виконував бойове завдання - вісім ракет "Калібр" морського базування та п'ять ракет Х-22 з літака ТУ-22М3. На жаль, ракети влучили у військовий аеродром Канатове. Наш земляк потрапив під ворожий ракетний обстріл – врятувати Героя не вдалося.
26 липня підполковника Володимира Михайловича Марченка провели в останню путь. Присутні прощалися з загиблим зі сльозами на очах, скорботою та болем від непоправної втрати, з квітами та на колінах. Воїна відспівали у храмі Всіх святих в Ніжині, а поховали Володимира в с. Мильники біля могили батьків.
У Чернігові 26 липня в останню путь провели солдата Віктора Кошового, який загинув 22 липня. Вдома у нього залишилися батько та дружина Анастасія.
Народився Віктор Кошовий 27 листопада 1986 року. У 1993-му почалося його шкільне навчання в Тернополі. Згодом переїхав до Чернігова, де після закінчення школи у 2003 році вступив до Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці. Тут він навчався за спеціальністю «право», а у 2008 році за тою ж спеціальністю вступив до Київського університету права при Національній академії наук України. У період з 2009 по 2016 рік Віктор працював у Новозаводському районному суді м. Чернігова, а з 2016-го був директором приватної юридичної фірми «Талісман».
З початком повномасштабного вторгнення чоловік добровільно долучився до лав захисників України, щоб обороняти рідне місто від ворожої навали. Потрапивши до одного з підрозділів Чернігівщини, Віктор разом з побратимами мужньо обороняв околиці міста та давали гідну відсіч ворогу.
Прощалися із загиблим захисником у Катерининському соборі, поховали його на місцевому кладовищі Ялівщини.
Чернігівщина попрощалася з двома Захисниками – сержантом Андрєєвим Павлом Ігоровичем та сержантом Дудко Олексієм Валентиновичем. Обидва вони несли службу у 1-й окремій танковій Сіверській бригаді та загинули в один день, захищаючи Незалежність нашої Батьківщини. Про це повідомляє Чернігівський обласний ТЦК та СП.
Павло Андрєєв народився 29 жовтня 1969 року у місті Борисов, Мінської області. З 1990 по 1993-й роки він навчався у Київському республіканському автотранспортному технікумі. Певний час працював у Чернігові, а після повномасштабного ворожого вторгнення вирішив добровільно долучитися до оборонців міста, потрапивши до складу 1-й окремої танкової Сіверської бригади.
Олексій Дудко народився 21 липня 1976 року у Чернігові. Тут закінчив місцеву загальноосвітню школу №8. Працював на підприємстві «Чернігіврибгосп», а після подій 24-го лютого також вирішив долучитися до 1-ї окремої танкової Сіверської бригади, ставши побратимом Павла.
14 липня під час виконання бойового завдання поблизу смт Просяна на Дніпропетровщині Андрєєв Павло та Дудко Олексій загинули, до останнього захищаючи Батьківщину від загарбника. рідні та близькі, друзі та побратими Загиблих Героїв зі скорботою у душі провели їх в останню путь, попрощавшись у Катерининському соборі та поховавши Павла та Олексія на місцевому кладовищі Яцево.
У Прилуках попрощалися із 38-річним бійцем Віктором Мазітовим. Він загинув 17 липня поблизу населеного пункту Богородичне на Донеччині. Отримав кульове поранення під час виконання бойового завдання. Відспівувавння пройшло в храмі Різдва Богородиці Православної Церкви України.
За матеріалами інформаційних сайтів
Фото з сайту "Город"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |