Чернігів районний: 40 років манівцями історичної пам’яті

Сорок років тому древній Чернігів було поділено на два райони: Деснянський та Новозаводський. Насправді, до «горкома» було додано, ще по два бюрократичні апарати комуністичної партії і комсомолу з метою прискорення виконання рішень ХХІІ з’їзду КПСС: побудови комунізму в СССР до 1980 року.

У енциклопедичному довіднику «Чернігівщина», під редакцією А.В. Кудрицького, Київ, «Українська Радянська Енциклопедія» імені М.П. Бажана, 1990 стверджується, що Деснянський район було утворено 22 грудня 1973 року, а Новозаводський - 3 січня 1974 року.

До складу Деснянського району міста Чернігова (загальна площа у 4870,3 га) увійшли: правий бік вул. Леніна (з 2011 року – проспект Миру) і на схід від неї, зокрема Дитинець, Передгороддя, Окольний град, Бобровиця, П'ять Кутів площа, Ялівщини.
Адміністративний центр району: площа П’ять Кутів, яку планувалося з’єднати з Бобровицьким житловим мікрорайоном та залізничним вокзалом проспектом Жовтневої революції (з 2001 року - проспект Перемоги).

До Новозаводського району було віднесено територію міста загальною площею 3262 га на захід від вул. Леніна (з 2001 року - проспект Миру): Третяк, Чорториївські Яри, Жавинка, Забарівка, Західне, Коти, Лісковиця, Масани, Подусівка Нова, Подусівка Стара.
Адміністративний центр району: перехрестя вулиць Щорса, Любецької та Старобілоуської. Для цього планувалося знести приватну забудову, підприємства «Млин», Хлібзавод, перекритти рух по вулиці Старобілоуській. Натомість декларувалося з’єднати центр Новозаводського району з проспектом Жовтневої революції: прокласти вулицю Любецьку через так званий «район вулиці Мурінсона» з хаотичною післявоєнною забудовою на глиняних капанках.

До речі, на сайті Новозаводської райради розміщено дещо іншу інформацію щодо утворення цього району. У ній стверджується, що цейм район утворено за Указом Президії Верховної Ради РСР від 22 грудня 1973 року „Про утворення районів у деяких містах Української РСР”. Перша сесія райради відбулася 16 січня 1974 року, на якій «було обрано Новозаводську районну Раду депутатів трудящих та її виконавчий комітет».
Однак залишимо це питання для професійних істориків, яких вистачає серед керівників міста.

Варто додати, що утворенню районів у місті Чернігові передувало приєднання у грудні 1973 року приміських територій на яких були розташовані села Бобровиця, Коти, Масани, хутори Забарівка, Яцево.
Згадка про ці населені пункти сьогодні офіційно залишилася лише у назві нового мікрорайону «Масани» та Яцевського цвинтарю.
Мало хто з мешканців міста здогадується про існування маленької вулиці Бобровицької на місті повністю спаленого лютому 1943 року села Бобровиця. Ще менше чернігівців знають знаходиться де братські могили, знищених карателями мирних жителів і повністю спалених сіл Бобровиця і Масани.

Не згадують про них і посадовці, які обрали для покладання квітів і святкувань інші, більш зручні місця.

Найменше зі збереженням історичної пам’яті пощастило назві села Коти. Адже культ кіногероя комбрига Григорія Котовського фактично позбавив вихідців з цього села у праві на офіційне збереження пам’яті про їх малу батьківщину.
Не пощастило зі збереженням історичної пам’яті мешканцям древнього села Бобровиця. Адже найбільший у місті житловий мікрорайон, побудований на землях цієї сільради, зусиллями влади, істориків-комуністів, громадських діячів полковників-відставників отримав іншу назву: «район Рокосовського». Хоча цей савєтсько-польський маршал, здається, жодного разу не був у Чернігові.

До речі, сьогоднішня влада, яка так по-брєжнєвські полюбляє відзначати усякі савєтсько-комсомольські ювілеї, волає не відзначати 40-річні ювілеї створення Деснянського і Новозаводського районів у місті Чернігові.

І це на випадково.

І не тільки тому, що Деснянська райрада – єдина в області, в якій формально досі відсутня регіональна більшість, а її очолює не член Партії регіонів. І не тому, що Новозаводська райрада – єдина в області, в якій більше року як не має голови-регіонала. Питання глибше.

Адже під час «ковбасної революції», яка раптово для влади розпочалася у Різдвяну ніч з 6-7 січня 1990 року на розі вулиць Рокосовського і Доценка, депутати міської ради І-го демократичного скликання (1990-1994), за ініціативи демократичної депутатської групи «Чернігів», вже приймали рішення про ліквідацію поділу міста на райони.
Однак проведення виборів перших президента і референдуму про незалежність України, що співпали з запланованим на 1 грудня 1991 року місцевим референдумом на підтримку рішення міськради про ліквідацію районів у місті Чернігові, завадило ліквідувати поділ міста на райони.

Однак це вже інша історія, яка потребує відкритого діалогу між громадою і місцевою владою, а не тотальної мовчанки останньої. І це при наявності комунального телебачення «Новий Чернігів» і газети громади «Чернігівські відомості», яких, нажаль, не було за часів панування у місті обкому, міському і двох райкомів КПУ.

Що змінилося?

Нагадаю, що саме створення незалежної міської газети вимагали від компартійної влади вже у першій резолюції 7 січня 1990 року чернігівці під час «ковбасної революції».









1. Негайної відставки бюро обкому партії у повному складі, а також консервативного редактора «Деснянської правди» Музиченка І. І.

2. Відмінити ст. 6 Конституції СРСР.

3. Скликати позачергову обласну партконференцію для обрання нового складу обкому партії, вибори делегатів проводити на альтернативній основі при участі усіх комуністів. Роботу конференції транслювати на вулиці міста.

4. Створити комісію громадськості по привілеям та розслідування зловживання владою.

5. Скасувати поділ міста на райони. Зекономлені кошти направити на розвиток охорони здоров’я громадян, культуру, народну освіту.

6. Поновити на роботі всіх звільнених з роботи по політичним мотивам.

7. Передати готель-гуртожиток Чернігівського обкому партії у розпорядження Чернігівського виробничого об’єднання готелів.

8. Передати «Будинок колгоспника» під дитячий заклад.

9. Передати ЦЛК у ведення обласного відділу охорони здоров’я.

10. Забезпечити населення рентгенометрами та достовірною інформацією з радіаційного, хімічного та бактеріологічного забруднення міста.

11. Надати можливість робітничим комісіям в будь-який час перевіряти оптові та інші бази.

12. Перейменувати вул. Борисенка на вул. академіка А. Сахарова.

13. Відкрити в Чернігові Гайд-парк для вільного висловлювання своїх думок жителям міста.

14. Створити умови для діяльності неформальних організацій: зареєструвати їх, надати приміщення.

15. Щотижня проводити мітинги-зустрічи з кандидатами у депутати.

16. Створити незалежну міську газету.

17. Надрукувати цю резолюцію до 10 січня ц.р. (включно) в «Деснянській правді» та оголосити по радіо.

18. 10 січня ц.р. біля будинку обкому партії о 18.30 провести зустріч з секретарем обкому партії Палажченком Л. І., на якій він повідомить, як виконуються резолюції, прийняті на загальноміському мітингу 7 січня.





Витяг зі Збірника документів і матеріалів «Боротьба за незалежність України у 1989-1992 рр.: Чернігівська крайова організація Народного руху України за перебудову», Чернігів, 2009, стр. 45-46





БОБРОВИЦЯ — сх. околиця м. Чернігова (до грудня 1973 — с. Бобровиця Черніг. р-ну). Час заснування Бобровиці одні історики відносять до часів Київської
Русі, інші — до 2-ї пол. 17 ст. Б. О. Рибаков вважає, що Бобровиця під назвою Гуричев згадується в літописі під 1152, коли ростовський кн. Юрій Володимирович разом з половцями здійснив похід на Чернігів. У народі село ще називали Юр'ївкою (на думку історика Чернігова М. Є. Маркова, Гургій і Юрій — одне і те ж). Як доказ того, що Гуричев і Бобровиця — одне і те ж село — наводили факт спорудження в селі на поч. 18 ст. Георгіївської церкви. Назву Бобровиця пов'язують з тим, що в селі жили козаки, які займалися полюванням на бобрів.
На поч. 19 ст. зх. частину Б. приєднано до Чернігова, яка стала називатися Бобровицькою слободою, а сх. — с. Бобровицею. В с. Бобровиці і хуторах навколо нього (т. зв. Бобровицькі дачі) в серед. 19 ст. понад три чверті всієї землі належало поміщикам С. С. Савичевій та П. С. Глібову. В ході колективізації у с. Бобровиці, що розкинулося по обидва боки шосе Чернігів — Новгород-Сіверський, організовано колгосп ім. М. І. Калініна.
Під час нім.-фашист, окупації поблизу Бобровиці гітлерівці організували табір рад. військовополонених. У лютому 1943, підтримані жителями села, полонені підняли повстання й організували втечу. Гестапівці вчинили розправу над населенням — спалили село, знищили й замордували 418 мирних жителів.
У післявоєнні роки село відбудувалося. Напередодні включення його в міську смугу тут налічувалося понад 850 дворів і бл. 4300 жителів. Тепер тут понад 30 вулиць та провулків, школа, Будинок культури, фабрика гумо-технічних виробів, дослідне господарство Укр. н.-д. ін-ту с.-г. мікробіології, колгосп ім. М. І. Калініна. (стр. 76)

КОТИ — пн.-зх. околиця Чернігова (до грудня 1973 — с. Коти Черніг. р-ну, в якому на той час налічувалося 470 дворів і понад 1700 жителів, діяли поч. школа, клуб, б-ка, фельдшерсько-акушерський пункт, відділок радгоспу). Виникло село у 1-й пол. 18 ст. Його землі з селянами довгий час належали великим землевласникам — Полуботкам, Лашкевичам, М. О. Дурново.
Під час колективізації тут організ. одну з перших МТС Черніг. р-ну. Майже 150 жителів села воювали на фронтах Великої Вітчизн. війни, 90 з них — нагороджені орденами і медалями Рад. Союзу, генерал-майор П. П. Авдєєнко удостоєний звання Героя Рад. Союзу (див. Авдеєнка вулиця).
Тепер тут 19 вулиць та провулків. На тер. К. розташовані пром., транспортні, буд., торговельні та ін. підприємства й організації, Будинок культури, поч. школа, б-ка тощо. Вулиці забудовані індивід, житл. будинками. (стр. 353)

МАСАНИ — пн.-зх. околиця м. Чернігова. До кінця 1973 — село, розташоване по дорозі до м. Любеча. Виникло в 1-й пол. 18 ст. Тоді ж у село перенесено дерев, церкву Різдва Богородиці.
У роки Великої Вітчизн. війни 1941 - 45 фашист, загарбники пограбували і повністю спалили М., а частину його жителів розстріляли.
У повоєнні роки село було відбудоване.
У грудні 1973 року М. включено у смугу Чернігова. На той час тут мешкало 640 чол. Тепер на тер. кол. села б вулиць, забудованих індивід. будинками. Початкова школа, відділення зв'язку, комбінат хлібопродуктів №2. Біля села поселення 3—5 і 10—13 ст. (стр. 438)

ЗАБАРІВКА — в минулому невеличкий хутір, який виник у 19 ст. на Пн. Зх. від Чернігова. Останнім часом с-ще 3. відносилося до Катівської сільської Ради нар. депутатів Черніг. р-ну. У зв'язку з масовим індивід, житл. будівництвом у Чернігові в післявоєнні роки межа міста наблизилася до 3., а 1973 вона разом з селами Масани, Коти, Бобровиця включена до складу м. Чернігова. На той час тут мешкало 82 чол. Тепер на цій території шість вулиць.
Крім індивід, житл. будинків, виникло селище нафтовиків. 3. має автобусне сполучення з центральною частиною міста. (стр. 260).

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОН м. Чернігова. Створено 22. XII 1973 року шляхом поділу міста на два райони — Д. р. і Новозаводський район. Межа між районами проходить по вулиці Леніва. До (кладу Д. р. входять правий бік вул. Леніна і територія на Сх. від неї, зокрема Цитинець, Передгороддя, Окольний град, Бооровиця, П'ять Кутів площа, Ялівщини. Пл. району — 4870,3 га. Нас. 170 тис. чол. (1987). Економіка Д. р. представлена підприємствами автомобілебудування і приладобудування, легкої, харчової і місцевої промисловості. Всього в районі 23 пром. підприємства, у т. ч. виробничі об'єднанні! «Чернігівський радіоприладовий завод», «Чернігівмеблі», з-д автозапчастин, реммехзавод «Жовтневий молот», кондитерська, галантерейна і взуттєва ф-ки, 28 буд. і 16 підприємств транспорту і зв'язку, 7 спеціалізованих побутових підприємств. У районі міська лікарня з 4 поліклінічними відділеннями, міська стоматологічна поліклініка. Ряд підприємств має медично-санітарні частини. 18 загальноосвітніх шкіл, де навчається 24,5 тис. учнів, 3 проф.-тех. уч-ща, дитяча худож. школа, 2 дитячі муз. школи. 2 вищі навч. заклади — Чернігівський педагогічний інститут ім. Т. Г. Шевченка і Чернігівський філіал Київського політехнічного інституту, кооперативний, радіо-механічний і юридичний технікуми, мед. і муз. уч-ща. На тер. району — 35 дошкільних закладів. Палац піонерів, 2 дитячо-юнацькі спорт, школи, станція юних техніків, 2 театри — Чернігівський український музично-драматичний театр і Чернігівський театр для дітей та молоді, філармонія, 4 кінотеатри, 2 парки культури і відпочинку, 9 клубів і будинків культури, 73 б-ки, літній театр, Чернігівський архітектурно-історичний заповідник, Чернігівський історичний музей, Чернігівський художній музей, 2 стадіони (ім. Гагаріна та «Юність»), 29 спорт, залів і 117 відкритих спорт, майданчиків.(стр. 224)

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОН м. Чернігова. Створено 03.01.1974 шляхом поділу міста на два райони — Н. р. і Деснянський район. Межа між ними проходить по вул. Леніна. До складу Н. р. входить територія на Зх. від вул. Леніна: Третяк, Чорториївські Яри, Жавинка, Забарівка, Західне, Коти, Лісковиця, Масани, Подусівка Нова, Подусівка Стара. Пл. Н. р.— 3262 га, нас.— 117 тис. чол. (1987).
У районі 42 пром. підприємства, 19 буд. і 24 транспортні організації. Легка, харчова і хім. промисловість. Найбільше підприємство — вироби, об'єднання «Хімволокно» ім. 50-річчя Вел. Жовтневої соціалістич. революції, камвольно-суконний комбінат ім. 50-річчя Радянської України, швейні об'єднання, м'ясокомбінат, міськ. борошномельний комбінат, вироби, об'єднання хлібопекарської промисловості. На тер. р-ну — вел. залізнич. вузол, ТЕЦ, 182 підприємства торгівлі і громад, харчування. У раоні — 14 лікарняних закладів, 3 середні спец. навч. заклади, 14 - загальноосв. шкіл, де навчається понад 14 тис. учнів, 8 проф.-тех. уч-щ, 38 дитячих дошкільних закладів.
На тер. р-ну працюють «Укрдіпро-водгосп», "Укрземпроект", Укр-НДІНГІ Держплану УРСР, науково-виробн. об'єднання "Текстиль-хіммаш", відділення Укр. н.-д. гірничорудного ін-ту, філіал ін-ту "Укрдіпроводгосп>, 7 клубів і будинків культури, у т. ч. Палац культури виробничого об'єднання «Хімволокно», 5 кінотеатрів і кінозалів на 1600 місць, 79 б-к, 23 музеї і музейні кімнати, 3 стадіони і 106 спортивних майданчиків.
У 1986—87 споруджено приміщення для видавництва "Десна", школи № 15, дит. садка на 320 місць, очисні споруди. (стр. 557)



Витяги з енциклопедичного довідника «Чернігівщина», під редакцією А.В. Кудрицького, Київ «Українська Радянська Енциклопедія» імені М.П. Бажана, 1990.