Через якихось 150 років...
Микола Петрович Адаменко, наш відомий письменник і краєзнавець, в своїх дослідженнях частенько звертав увагу на символи, на певні знаки, проводив паралелі між подіями, особистостями. Це - цікавий метод, який дозволяє розуміти краще обставини, в яких людина живе і творить,служить, наповнює своє життя смислами.
Юрій Степанович Виноградський належить до тих унікальних особистостей, які незважаючи на гніт обставин і масштаби подій, які відбувались навколо, вперто йшов вперед до своєї мети великими, маленькими, десь мікро, але кроками.
Що стосується наукової діяльності, а особливо щодо вивчення місцевої історії, археології, етнографії, діалектології, то великий вклад почасти належить місцевим ентузіастам.
Їх мало розуміють, мало або й взагалі не цінують місцеві жителі. Але завдяки таким подвижникам ми маємо безцінні скарби - зібрані артефакти, досліджені археологічні пам'ятки, нанесені на карти та описані прадавні стоянки, написані наукові статті щодо походження назв річок, населених пунктів, урочищ та інших топонімів, дослідження місцевих говірок, особливостей місцевої флори, фауни, корисних копалин, клімату, а також народної творчості, фольклору та етнографії.
Сосниці і Сосниччині повезло. Рід Виноградських подарував Сосниці людину, яка зуміла під час свого життя зробити неймовірну кількість роботи на ниві дослідження рідного краю.
Це - Юрій Степанович Виноградський.
Він був за освітою юристом. І працював деякий час в цій площині. Але доля нам завжди підказує - де ти маєш бути, де твоє покликання, яке тебе по справжньому захоплює в житті. І якщо ти вмієш своє захоплення зробити головною задачею свого життя, ти - вже переможець. Попри людський осуд, попри матеріальну скруту, переслідування.
Юрій Степанович, після отримання юридичної освіти з 1897 по 1918 року працював у судових установах Варшави і Чернігова. Але вже в 1919 році він стає першим головою Чернігівського губернського Комітету охорони пам'яток мистецтва і старовини (губкопмісу), створеного у складі губернського відділу народної освіти. За декілька років роботи він та його співробітники виявляли, обстежували і брали на облік пам'ятки історії та культури, музейні збірки, приватні колекції, архіви та бібліотеки, вивчали археологічні старожитності, збирали фольклорно-етнографічні матеріали.
А в 1920 році Юрій Степанович повертається в Сосницю і створює своє дітище, в якому попрацював до виходу на заслужений відпочинок - Сосницький історико-археологічний та етнографічний музей (згодом Сосницький краєзнавчий музей).
До самої смерті, до 4 березня 1965 року Ю.С.Виноградський постійно здійснював активну науково-дослідницьку та просвітницьку роботу. Наукові статті, польові дослідження, статті в газетах, створення карт , опис археологічних пам'яток, діалектів, пісенної спадщини. З 1921 року завдяки Виноградському в Сосниці діяло науково-дослідне товариство, яке складалося з двох секцій: історично-соціально-економічної та природно-математично-методичної. При товаристві діяла повітова(!) наукова(!) бібліотека, яка налічувала понад 2,5 тис. томів, серед яких були стародруки і рукописні книги.
Такі подвижники науки завжди випереджали час. Науковий доробок, який залишив по собі Юрій Степанович, досі не систематизований і остаточно не досліджений.
Величезним подарунком для нас є видана в 2021 році монографія «Ю.С. Виноградський: життєвий шлях та краєзнавчий доробок», авторкою якої є дослідниця із Чернігова Наталія Щербина ,кандидатка історичних наук, авторка понад 25 наукових та науково-популярних статей, присвячених Ю.С. Виноградському та членам його родини.
5 травня цього року Сосниця і Сосниччина відзначатиме 150 років з дня народження Юрія Степановича Виноградського. Вдивіться у світлини. Там - не тільки погляд освіченої людини. Там - вимучений важким життям і поневірянням погляд. Там - приклади рукописів, публікацій газет, статей...
Юрій Степанович відсьогодні є Почесним громадянином Сосниччини, нажаль посмертно. Якби час можна було відкотити назад, ми особисто від Виноградського почули б чимало захопливих оповідок про наш край.
В часи тотального знищення українців рашистами цінність досліджень Виноградського зростає в рази і є прикладом справжнього і наповненого смислами життя.
Вивчаймо, перемагаймо.
Бо навіть Юрій Степанович в часи Другої світової війни не припиняв дослідження і поповнював експонатами свій музей.
Андрій ТКАЧ
Юрій Степанович Виноградський належить до тих унікальних особистостей, які незважаючи на гніт обставин і масштаби подій, які відбувались навколо, вперто йшов вперед до своєї мети великими, маленькими, десь мікро, але кроками.
Що стосується наукової діяльності, а особливо щодо вивчення місцевої історії, археології, етнографії, діалектології, то великий вклад почасти належить місцевим ентузіастам.
Їх мало розуміють, мало або й взагалі не цінують місцеві жителі. Але завдяки таким подвижникам ми маємо безцінні скарби - зібрані артефакти, досліджені археологічні пам'ятки, нанесені на карти та описані прадавні стоянки, написані наукові статті щодо походження назв річок, населених пунктів, урочищ та інших топонімів, дослідження місцевих говірок, особливостей місцевої флори, фауни, корисних копалин, клімату, а також народної творчості, фольклору та етнографії.
Сосниці і Сосниччині повезло. Рід Виноградських подарував Сосниці людину, яка зуміла під час свого життя зробити неймовірну кількість роботи на ниві дослідження рідного краю.
Це - Юрій Степанович Виноградський.
Він був за освітою юристом. І працював деякий час в цій площині. Але доля нам завжди підказує - де ти маєш бути, де твоє покликання, яке тебе по справжньому захоплює в житті. І якщо ти вмієш своє захоплення зробити головною задачею свого життя, ти - вже переможець. Попри людський осуд, попри матеріальну скруту, переслідування.
Юрій Степанович, після отримання юридичної освіти з 1897 по 1918 року працював у судових установах Варшави і Чернігова. Але вже в 1919 році він стає першим головою Чернігівського губернського Комітету охорони пам'яток мистецтва і старовини (губкопмісу), створеного у складі губернського відділу народної освіти. За декілька років роботи він та його співробітники виявляли, обстежували і брали на облік пам'ятки історії та культури, музейні збірки, приватні колекції, архіви та бібліотеки, вивчали археологічні старожитності, збирали фольклорно-етнографічні матеріали.
А в 1920 році Юрій Степанович повертається в Сосницю і створює своє дітище, в якому попрацював до виходу на заслужений відпочинок - Сосницький історико-археологічний та етнографічний музей (згодом Сосницький краєзнавчий музей).
До самої смерті, до 4 березня 1965 року Ю.С.Виноградський постійно здійснював активну науково-дослідницьку та просвітницьку роботу. Наукові статті, польові дослідження, статті в газетах, створення карт , опис археологічних пам'яток, діалектів, пісенної спадщини. З 1921 року завдяки Виноградському в Сосниці діяло науково-дослідне товариство, яке складалося з двох секцій: історично-соціально-економічної та природно-математично-методичної. При товаристві діяла повітова(!) наукова(!) бібліотека, яка налічувала понад 2,5 тис. томів, серед яких були стародруки і рукописні книги.
Такі подвижники науки завжди випереджали час. Науковий доробок, який залишив по собі Юрій Степанович, досі не систематизований і остаточно не досліджений.
Величезним подарунком для нас є видана в 2021 році монографія «Ю.С. Виноградський: життєвий шлях та краєзнавчий доробок», авторкою якої є дослідниця із Чернігова Наталія Щербина ,кандидатка історичних наук, авторка понад 25 наукових та науково-популярних статей, присвячених Ю.С. Виноградському та членам його родини.
5 травня цього року Сосниця і Сосниччина відзначатиме 150 років з дня народження Юрія Степановича Виноградського. Вдивіться у світлини. Там - не тільки погляд освіченої людини. Там - вимучений важким життям і поневірянням погляд. Там - приклади рукописів, публікацій газет, статей...
Юрій Степанович відсьогодні є Почесним громадянином Сосниччини, нажаль посмертно. Якби час можна було відкотити назад, ми особисто від Виноградського почули б чимало захопливих оповідок про наш край.
В часи тотального знищення українців рашистами цінність досліджень Виноградського зростає в рази і є прикладом справжнього і наповненого смислами життя.
Вивчаймо, перемагаймо.
Бо навіть Юрій Степанович в часи Другої світової війни не припиняв дослідження і поповнював експонатами свій музей.
Андрій ТКАЧ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |