Будапештський меморандум: як нас обдурили
25 років тому Україна підписала Будапешський меморандум.
Ним Росія, США та Велика Британія (пізніше до них приєдналися Китай та Франція) «гарантували» Україні безпеку в обмін на відмову від ядерної зброї. Документ ніколи не був ратифікований та так і лишився недолугим папірцем.
Базові пункти цього документу були порушені Росією багато разів. Спочатку в 2003 році, потім під час газового та економічного шантажу, а в 2013-14 вона остаточно підтвердила слова Бісмарка про ціну слів Росії (які дешевші за папір). Пасивність інших підписантів під час окупації Криму та початку війни на Сході також складно назвати «гарантіями безпеки».
З того часу багато політиків та громадян говорять про відмову від ядерної зброї, як помилку. Це необґрунтована позиція.
Молода українська держава як мінімум, просто не мала можливостей утримувати свій ядерний арсенал. До-речі, всі наші ядерні ракети були направлені на США. Ні Кравчук, ні Кучма, ні Україна не були готові до міжнародної ізоляції та економічних санкцій.
Ми не були автономними. За Союзу всім керувала Москва. Ядерні заряди, які перебували в Україні проектували, виготовляли та обслуговували російські підприємства. Фахівців відповідного рівня, технологій та міцностей в Україні просто не було!
А гарантійні терміни на заряди спливали в 1993 році та пізніше. Ні фінансового, ні наукової, ні промислової можливості їх техобслуговування у нас не було. В країні, що пережила Чорнобильську катастрофу, з такими речами жартувати ніхто не хотів.
Більше того, відмовилася ж Україна від ядерної зброї не в грудні 1994 року підписавши Будапешський меморандум, а липні 1990 року. Читайте текст Декларації про державний суверенітет України.
Інше питання, що ми віддали третій за розміром в світі ядерний потенціал дуже дешево. Нас просто переграли США та Росія. Папірець, який підписав в Угорщині Леонід Кучма виявився нічого не вартим.
Потрібно було тягнути час, займати жорстку позицію, торгуватися та отримувати реальні гарантії та економічну підтримку. Ці кошти варто було витратити на сферу оборони та безпеки та створення життєздатної армії. Хоч і без ядерних ракет, але потужної. Тоді б не було ні Тузли, ні Криму ні Донбасу...
Будапештський урок має вчити. Щоб почуватися в безпеці та мати повагу світу до нашої державності ми маємо ставати сильними. Міцні державні інтститути, потужна армія, лідерство та яйця - те, чого протягом всіх років Незалежності не вистачало Україні.
В День Волонтера, які врятували країну в 2013-14 та напередодні річниці створення Збройних сил України, завдяки яким навіть під час війни та за 70 км від кордону з агресором ми почуваємося в безпеці про ці речі важливо говорити.
Олексанндр ЛОМАКО
Він не вичерпаний ще до кінця, цей Меморандум. Усі високі Сторони, окрім України (віддала ядерну зброю) не виконали своїх зобов'язань, а тому, ми можемо:
а) закликати Сторони до проведення консультацій і використати такі консультації для подальшого тиску на РФ.
б) заявити про початок повернення до "першоначпльних умов", а саме, повернення наших колишніх, ядерних озброєнь. Як варіант - до третьої сторони (держави), яка є дійсним членом т.з. 'ядерного клубу' і готова буде їх прийняти. Або, про принципове рішення про початок набуття ядерної зброї в перспективі. Або заявити про початок розробки новітніх тактичних, не ядерних ракет середньої та меншої дальності.
Костянтин ІВАНОВ
Ним Росія, США та Велика Британія (пізніше до них приєдналися Китай та Франція) «гарантували» Україні безпеку в обмін на відмову від ядерної зброї. Документ ніколи не був ратифікований та так і лишився недолугим папірцем.
Базові пункти цього документу були порушені Росією багато разів. Спочатку в 2003 році, потім під час газового та економічного шантажу, а в 2013-14 вона остаточно підтвердила слова Бісмарка про ціну слів Росії (які дешевші за папір). Пасивність інших підписантів під час окупації Криму та початку війни на Сході також складно назвати «гарантіями безпеки».
З того часу багато політиків та громадян говорять про відмову від ядерної зброї, як помилку. Це необґрунтована позиція.
Молода українська держава як мінімум, просто не мала можливостей утримувати свій ядерний арсенал. До-речі, всі наші ядерні ракети були направлені на США. Ні Кравчук, ні Кучма, ні Україна не були готові до міжнародної ізоляції та економічних санкцій.
Ми не були автономними. За Союзу всім керувала Москва. Ядерні заряди, які перебували в Україні проектували, виготовляли та обслуговували російські підприємства. Фахівців відповідного рівня, технологій та міцностей в Україні просто не було!
А гарантійні терміни на заряди спливали в 1993 році та пізніше. Ні фінансового, ні наукової, ні промислової можливості їх техобслуговування у нас не було. В країні, що пережила Чорнобильську катастрофу, з такими речами жартувати ніхто не хотів.
Більше того, відмовилася ж Україна від ядерної зброї не в грудні 1994 року підписавши Будапешський меморандум, а липні 1990 року. Читайте текст Декларації про державний суверенітет України.
Інше питання, що ми віддали третій за розміром в світі ядерний потенціал дуже дешево. Нас просто переграли США та Росія. Папірець, який підписав в Угорщині Леонід Кучма виявився нічого не вартим.
Потрібно було тягнути час, займати жорстку позицію, торгуватися та отримувати реальні гарантії та економічну підтримку. Ці кошти варто було витратити на сферу оборони та безпеки та створення життєздатної армії. Хоч і без ядерних ракет, але потужної. Тоді б не було ні Тузли, ні Криму ні Донбасу...
Будапештський урок має вчити. Щоб почуватися в безпеці та мати повагу світу до нашої державності ми маємо ставати сильними. Міцні державні інтститути, потужна армія, лідерство та яйця - те, чого протягом всіх років Незалежності не вистачало Україні.
В День Волонтера, які врятували країну в 2013-14 та напередодні річниці створення Збройних сил України, завдяки яким навіть під час війни та за 70 км від кордону з агресором ми почуваємося в безпеці про ці речі важливо говорити.
Олексанндр ЛОМАКО
Він не вичерпаний ще до кінця, цей Меморандум. Усі високі Сторони, окрім України (віддала ядерну зброю) не виконали своїх зобов'язань, а тому, ми можемо:
а) закликати Сторони до проведення консультацій і використати такі консультації для подальшого тиску на РФ.
б) заявити про початок повернення до "першоначпльних умов", а саме, повернення наших колишніх, ядерних озброєнь. Як варіант - до третьої сторони (держави), яка є дійсним членом т.з. 'ядерного клубу' і готова буде їх прийняти. Або, про принципове рішення про початок набуття ядерної зброї в перспективі. Або заявити про початок розробки новітніх тактичних, не ядерних ракет середньої та меншої дальності.
Костянтин ІВАНОВ
| Читайте також |
| Коментарі (2) |
|
| |
0
