Безпека, яка напризволяще
Зустріч з головою Нацради з телебачення та радіомовлення Ольгою Герасим‘юк, що відбулася в ОДА, називалася «Інформаційна безпека Чернігівщини: виклики і завдання».
Насправді, дуже дивно, коли на восьмому році агресії Росії ми обговорюємо інформаційну безпеку в такому форматі. Хіба невідомо, що значна частина території Чернігівщини фактично відрізана від українського інформаційного простору? На Ріпкинщині, Городнянщині, в північних районах? Там населення досі дивиться російські і білоруські канали, живе в їхньому інформаційному просторі, навіть користується іноземними мобільними операторами. Ми знаємо про це з 2014 року, але ситуація не міняється. І це велике недопрацювання всіх органів влади, хто відповідає за інформаційну безпеку країни. Не лише Нацради, а і РНБО, СБУ та урядових структур. Про це треба не говорити за круглими столами, а терміново виправляти ситуацію. Ось і вся розмова про інформаційну безпеку. Діяти треба, а не говорити.
Більше того, проблема набагато глибша, адже більшість фейків та дезінформації проникає через кордон не за допомогою телебачення, а через Інтернет. Потрібно не вибірково закривати канали та сайти, а внести зміни до законодавства про медіа. Не ті, що пропонували народні депутати правлячої партії, які були більше схожі на запровадження цензури, а такі закони, що захистять наш інформаційний простір та допоможуть країні бути сильнішою в протистоянні з агресором.
На 8 році війни ми навчилися давати відсіч на фронті, але ще дуже слабкі в інформаційному протистоянні. Протистоянням інформаційній агресії на восьмому році війни в країні толком ніхто не займається! Складно таке уявити, але це, на жаль, правда!
Олександр ЛОМАКО
Насправді, дуже дивно, коли на восьмому році агресії Росії ми обговорюємо інформаційну безпеку в такому форматі. Хіба невідомо, що значна частина території Чернігівщини фактично відрізана від українського інформаційного простору? На Ріпкинщині, Городнянщині, в північних районах? Там населення досі дивиться російські і білоруські канали, живе в їхньому інформаційному просторі, навіть користується іноземними мобільними операторами. Ми знаємо про це з 2014 року, але ситуація не міняється. І це велике недопрацювання всіх органів влади, хто відповідає за інформаційну безпеку країни. Не лише Нацради, а і РНБО, СБУ та урядових структур. Про це треба не говорити за круглими столами, а терміново виправляти ситуацію. Ось і вся розмова про інформаційну безпеку. Діяти треба, а не говорити.
Більше того, проблема набагато глибша, адже більшість фейків та дезінформації проникає через кордон не за допомогою телебачення, а через Інтернет. Потрібно не вибірково закривати канали та сайти, а внести зміни до законодавства про медіа. Не ті, що пропонували народні депутати правлячої партії, які були більше схожі на запровадження цензури, а такі закони, що захистять наш інформаційний простір та допоможуть країні бути сильнішою в протистоянні з агресором.
На 8 році війни ми навчилися давати відсіч на фронті, але ще дуже слабкі в інформаційному протистоянні. Протистоянням інформаційній агресії на восьмому році війни в країні толком ніхто не займається! Складно таке уявити, але це, на жаль, правда!
Олександр ЛОМАКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |