Бережіться пристріту!

Бачив сьогодні в Українському домі Юрія Фединського - він апетитно вечеряв домашнім сиром. У компанії з чорнявим чоловіком.

- Зараз нормальну їжу можна здобути тільки тим, хто в селі, або дуже багатій людині, - каже Юрко, кучеряво посміхаючись.
- А я почав щодня їсти домашній сир, бо треба, щоб вітамін D всотувався у кістки, - підхоплюю.
А третій поруч і собі:
- Тіки сир той, і все молочне, треба їсти післяобід. Так мені старші казали.

А далі все одно пішло про село. Мовляв, раніше аптек не було, громада сама собі раду давала - пильно стежила ЗА СТАНАМИ один одного. І совітувала, і совітувала... Ніби колективний сімейний лікар.

- Ага, - каже приятель Фединського. - Стежили навіть за нюансами настрою дітей. Тіки шось дуже зажурилося - то до одної бабки, то другої. А мене пригадую аж на третій заспокоїли. До тепер пам'ятаю як вона мені шепотіла над вухом: "а йди на лісá, на болота, на очерети..".

І треба ж такого: повернувся собі додому, поспав, та й узявся дочитувати улежану книжку Леоніда Кононовича - "Тема для медитації" (давно хотів - рекомендували).

А в тій книжці - повний текст замовляння, уривок якого почув у компанії Фединського, за домашнім сиром:
"...нехай іде сей нав на безвісті безвіснії на гори креміннії НА ЛІСА НА БОЛОТА НА СУХІ ОЧЕРЕТА де дівка косою не має де козак на коні не гуляє де ворон кісток не заносить слово своє запечатую водою огнем залізним мечем..."

Будьте здорові! І бережіться пристріту.

Ростислав Мартинюк