Що то була за птиця – сталінське радіо? Щодня з раннього ранку (радіоточки у кожній селянській хаті, в тому числі нашому великому Сядриному аж гриміли, гуділи, шипіли. Оте невсипуще сталінське радіо кликало на фіззарядку, на роботу в колгосп імені Димитрова наших закріпачених селян. І моїй добрій тещі Євдокії Микитівні Журбі (вже покійній) наговорило аж 12 рублів державної пенсії! А чи задоволені були отим сталінським життям, «колгоспним раєм» сядринці, селяни з інших хуторів, сіл на Корюківщині? Ось, наприклад, про це свідчить публікація у корюківському «Маяку» (від 17 січня 2009 року) під заголовком «Чи вміли жити, чи життя іншим було?» Автор замітки — журналістка Вікторія Савченко пише:
— Параско Іванівно, на Ваш вік чимало випробувань випало: війна, голод, злидні. Слава Богу, і війни зараз немає, і не голод… Кому важче?
— До 1953 року, пам’ятаю, держава вимагала від населення сплачувати дуже великі податки. Причому ці податки були виключно на все: на кожну яблуньку, грушку, кущик, що ріс у городі, так звані 150 рублів холостяцьких щомісяця – це якщо тобі виповнилося 18 років і ти незаміжня. Овечку вирощуєш – віддай шерсть, свиню заколов – віддай державі шкіру. Пригадую, разом з матір’ю кололи в сінцях кабана, щоб ніхто не бачив і не чув».
От ми вже 18 літ живемо у вільній, суверенній, соборній Україні! Сталінське радіо щезло. А що ж замість нього зараз маємо? Окрім телевізорів, телепередач і всіляких там Інтернетів зараз у Сядриному прогресує «бабське радіо». Це коли на свята, а то й у звичайні будні у сільському «Продмазі» чи в іншому кутку села збереться гурт балакучих, аж тріскучих бабусь. Про що тільки вони плещуть: хто і де вдало женився, хто розлучився, хто «красиво» чи «некрасиво» помер… Обговорюють усе. І газетні публікації теж. Особливо у «Сіверщині» — улюбленій багатьма сільчанами.
У Сядриному, як і в кожному селі на Корюківщині, є своя помаранчева баба Параска. Балакуча, активна, ініціативна! Нещодавно був свідком завзятого «бабського радіо», запеклої дискусії. На Сядринському молокопункті, де здають державі молочну продукцію. Напівгорбата літня баба Нюра тут аж розводить в боки короткими ціпкими руками. Ледве не лементує, обговорюючи програму Президента В.Ющенка. До речі, баба Нюра – чистокровна росіянка. І от, мов сніг на голову, сипле репліку у гурт здивованих здавачів молока: «Обдирает ваша хвалёная власть селянина в два с половиной раза дороже за молоко. И скоро уже ваша Хохляндия распадётся, как мыльный пузырь!». І це говорить отак особа, яка зараз вчасно щомісяця одержує українську пенсію! Їсть українське сало і хліб, інші продукти…
Отаке воно, сядринське «бабське радіо». А у вас?
Олександр ДУДКО,
с.Сядрине,
Корюківський район
Що то була за птиця – сталінське радіо? Щодня з раннього ранку (радіоточки у кожній селянській хаті, в тому числі нашому великому Сядриному аж гриміли, гуділи, шипіли. Оте невсипуще сталінське радіо кликало на фіззарядку, на роботу в колгосп імені Димитрова наших закріпачених селян. І моїй добрій тещі Євдокії Микитівні Журбі (вже покійній) наговорило аж 12 рублів державної пенсії! 
