Бабина цибуля

Ховали бабу Катерину –
Чимало в світі прожила!
Та все в роботі без спочину –
Йшло за труною пів села.
А день осінній, як картина,
Гаряче листя розіслав...
Чекала баба в гості сина,
А він посилку їй прислав.
Писав, щоб дуже не скучала,
Щоб сотню літ іще жила,
Щоби картоплю вибирала
Й цибулю в коси поплела.
А він пізніше вже прибуде
Мішки у погріб поносить...
Е... син учений, кажуть люди,
Чи ж у селі такому жить...
Спасибі Богу, не лежала,
Не надокучила стара.
Лягла спочити і не встала...
Як шкода доброго двора.
Була ж не жінка – сонце в бурю,
Такій позаздрить й молоде...
Без неї виберуть цибулю,
Та хто ж у коси поплете?..

Олександра ГОСТРА