Американська дилема війни
Джордж Фрідман, Американська дилема війни:
"Якби США вступили у війну в 1940 році, вони могли б спрямувати війська до Франції. Британських підкріплень було недостатньо, але у США було більше ресурсів. Якби німці не змогли взяти Францію, війна була б зовсім іншою. Принаймні, втрат у Нормандії в битві при Балджі не було б.
Тепер розглянемо В'єтнам. Рішення вступити у війну було майже випадковим. Передбачалося, що присутність американських військ буде настільки страшною для Північного В'єтнаму, що він відмовиться від своєї мрії про об'єднання. Була зарозумілість, а не відмова побачити загрозу, що призвело до масштабної поразки Сполучених Штатів і масових втрат.
Спрощена впевненість, звичайно, не працює, і нездатність розпізнати небезпеку не обмежує кількість жертв або, принаймні, не в розумні часові рамки. Після В'єтнаму США зайняли позицію миру в поєднанні з готовністю воювати, включаючи можливу ядерну війну. Холодна війна була часом надзвичайної напруги, але ця напруга була головною причиною відсутності війни.
На такій самій основі ми стикаємося з конфліктом в Україні. Ми розділені. Деякі вважають, що ризику немає, інші вважають, що це загроза існуванню. Але США прийняли стратегію озброєння місцевих сил, а не розгортання американських сил. Це сталося через розуміння того, що сталося у В’єтнамі, а також через страхи, викликані холодною війною. Подібним чином на Близькому Сході ми намагаємося визначити, який інтерес у нас є, що виправдовує війну.
І вступ до війни, і відмова від війни можуть закінчитися невдачею, за винятком того, що бути максимально підготовленим до війни дає варіанти без зобов’язань до бою. Але саме в деталях закладена правда і чітке розуміння причин йти чи не йти воювати. З ними потрібно стикатися завжди, тому що ворог може наближатися, а не прийняти рішення – це дуже важливо." (Кінець цитати).
Ситуація зараз така, що її розвиток може піти за будь-яким сценарієм. І опція "вступу НАТО в Україну" також можлива. Мінімально вірогідно, але можлива.
Володимир ГОРБАЧ
"Якби США вступили у війну в 1940 році, вони могли б спрямувати війська до Франції. Британських підкріплень було недостатньо, але у США було більше ресурсів. Якби німці не змогли взяти Францію, війна була б зовсім іншою. Принаймні, втрат у Нормандії в битві при Балджі не було б.
Тепер розглянемо В'єтнам. Рішення вступити у війну було майже випадковим. Передбачалося, що присутність американських військ буде настільки страшною для Північного В'єтнаму, що він відмовиться від своєї мрії про об'єднання. Була зарозумілість, а не відмова побачити загрозу, що призвело до масштабної поразки Сполучених Штатів і масових втрат.
Спрощена впевненість, звичайно, не працює, і нездатність розпізнати небезпеку не обмежує кількість жертв або, принаймні, не в розумні часові рамки. Після В'єтнаму США зайняли позицію миру в поєднанні з готовністю воювати, включаючи можливу ядерну війну. Холодна війна була часом надзвичайної напруги, але ця напруга була головною причиною відсутності війни.
На такій самій основі ми стикаємося з конфліктом в Україні. Ми розділені. Деякі вважають, що ризику немає, інші вважають, що це загроза існуванню. Але США прийняли стратегію озброєння місцевих сил, а не розгортання американських сил. Це сталося через розуміння того, що сталося у В’єтнамі, а також через страхи, викликані холодною війною. Подібним чином на Близькому Сході ми намагаємося визначити, який інтерес у нас є, що виправдовує війну.
І вступ до війни, і відмова від війни можуть закінчитися невдачею, за винятком того, що бути максимально підготовленим до війни дає варіанти без зобов’язань до бою. Але саме в деталях закладена правда і чітке розуміння причин йти чи не йти воювати. З ними потрібно стикатися завжди, тому що ворог може наближатися, а не прийняти рішення – це дуже важливо." (Кінець цитати).
Ситуація зараз така, що її розвиток може піти за будь-яким сценарієм. І опція "вступу НАТО в Україну" також можлива. Мінімально вірогідно, але можлива.
Володимир ГОРБАЧ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |