А чи впала залізна завіса?
За обідом в мензі (так в Німеччині називається університетська їдальня) мав розмову зі своїми колегами українського походження. І так якось воно зайшло за свіженький скандал із сином одного народного депутата, а там ми дійшли й до поведінки самого депутата.
Так от, одна моя колега висловила щире здивування нашою бурхливою реакцією на вище згадані події:
“Так враження, що це відбувається вперше і лише із провладними людьми?! Теж мені знайшли новину!”.
Та ж сама колега, яка, до речі, вже встигла пожити деякий час у Європі, ще жартома зазначила, що як би сама була при грошах та владі, то так само б користувалася своїм положенням. Звісно то був жарт, але ж у кожному жарті є частинка правди.
Безсумнівно, це буде не правильно ототожнювати цю думку із думкою усього суспільства, але певен, що вона є думкою значної кількості людей.
Так от до чого я веду -- наше молоде суспільство настільки звикло до свавілля та вседозволеності влади, що вважає це абсолютною нормою.
І це ставлення формується завдяки оточуючому середовищу, завдяки тому що люди можуть побачити довкола.
Але чи бачили, а чи мали змогу наші люди бачити інше суспільство? Суспільство де функціює вихована європейська влад, де вона поводиться як звичайний люд!
Чи могли вони бачити, як іспанська поліція може допомагати студентам напідпитку (звісно не дуже гарний приклад, але життєвий), а не пакувати їх у “бобік”?
Чи мали змогу вони звернутися до суду і бути певними в його об'єктивності?
Чи могли, вони бачити німецького парламентаря, що кожен ранок їде не велосипеді до Бундестагу?
То чи впала залізна завіса для українського суспільства?
Антон КОСТЮК,
аспірант Технічного Університету м. Кайзерслаутерн (ФРН), народився та виріс у Чернігові
| Читайте також |
| Коментарі (0) |