Головна › Новини › КУЛЬТУРА
94-й театральний сезон стартував із аншлагом
04-Жов-19 327 0.0 0
Вечір третього жовтня для Чернігівського українського музично-драматичного театру ім.Т.Г Шевченка був насиченим. Велику залу поступово заповнюють гості театру. Вони в передчутті, адже відкриття 94-го театрального сезону обіцяє бути незвичайним. Бо ж прем’єра, яку презентують чернігівцям і гостям обласного центру, за п’єсою польського драматурга Славомира Мрожека «Танго», вистава не проста.
Тож, чернігівські театрали чекали незвичайного — чогось сучасного, але водночас, такого, що має глибоке коріння. А пізніше, після роздумів та самоаналізу, призведе до внутрішніх змін.

І ось, у залі згасло світло і глядачі роздивляються вітальню звичайного будинку. Приміщення в страшенному хаосі — тут і там розкидані речі. На столі зсунута в бік скатертина, на якій у безладі залишений всякий крам. За столом сидять троє й азартно «ріжуться» в карти. Двоє літніх людей, брат і сестра Євген (нар. арт. України Валентин Судак) та Євгенія (засл. арт. України Любов Колесникова), колишні аристократи, але на це є лише натяк — фрак Євгена. Разом із ними в карти грає така собі сумнівна особистість Едік (арт. Сергій Лефор).

На сцену виходить молодий хлопчина. Це Артур (арт. Сергій Пунтус) — онук і племінник літньої парочки. З юнацьким запалом молодик починає наводити лад і пробує загнати присутніх у рамки норм моралі. До кімнати завзятих гравців виходить жінка середніх років — це мати Артура — Елеонора (засл. арт. України Оксана Гребенюк), на вигляд доволі інфантильна особа, яка ніяк не розуміє синових намагань впорядкувати світ. За кілька хвилин глядач знайомиться зі Стомілом (засл. арт. України Олександр Куковєров) — батьком сімейства. Він, дуже творча особистість, виходить у розхристаній піжамі й це теж демонстрація, начхати на всі умовності. Палко з’ясовуючи стосунки, родина випадково знаходить у вітальні племінницю Алю (арт. Діана Лозовська), дівча взагалі не розуміє причин з’ясування стосунків.

Зізнання матері в подружній зраді, театральні експерименти батька, гра в карти, що так дратує молодого Артура; небажання старших поколінь родини поводитися по-дорослому, постійні філософські роздуми про знищення старих форм та умовностей, на уламках яких прийдешнє покоління будуватиме світле майбутнє («Яке саме? Та, байдуже…») — усе це викликає у глядача сміх і підкреслює абсурдність ситуації.

На думку режисера постановки, заслуженого артиста України Андрія Бакірова, незважаючи на те, що саму п’єсу Славомир Мрожек написав у шістдесятих роках минулого століття (і до речі, про них же) вона й сьогодні не втратила своєї актуальності. «Танго» — це про кожного з нас.

Вистава тримає глядача в напрузі аж до завершення фінальної сцени, а після неї залишає цілу низку запитань і головне — як же повернути світ до порядку коли більшість форм беззмістовні, а живі ідеї загрожують диктаторськими наслідками.

Наталія Руденко







Теги:премєра, ChernihivTheatre, Танго, Бакіров, драмтеатр


Читайте також



Коментарі (0)
avatar