400 Садових і 300 Польових...

Так вже історично склалося, що два останні тижні я читаю список топонімів Чернігівської області. І мене вразила їхня... одноманітність.

У нас 5 районів, 57 громад, трохи більше 1500 населених пунктів, і... ⚠увага⚠ вулиць:
400 Садових,
314 Польових,
284 Центральні
193 Вишневі
67 Яблуневих
51 Калинова
22 Тракторні (шкода, що Велосипедних і Комбайнових нема) А то знаєте - велосипед у селі - це як дві додаткові ноги і дві додаткові руки - і швидше, і граблі везеш, і торбу з хлібом (це іронія, раптом що).

Ми з колегами, коли працюємо з пам'ятками археології, бачимо, що їхні назви відображають саме історичний ландшафт. Як сказали б у мене вдома "як по-вуличному балакать, так і назвали". Але "офіційна" і "народна" топонімії чомусь втратили свій генетичний зв'язок.

Про різномаїття власних назв прекрасно свідчить, наприклад, книга, яку написав 2013 року Сергій Павленко - "Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини". Я можу помилятися, але від 70 до 90 відсотків зібраних автором найменувань не повторюються взагалі.

І ще одна книга, яку я теж люблю і читаю, бо її потребує моя робота "Словник гідронімів України", укладений далекого 1979 року.

Так до чого це я?
Рік тому у Чернігів приїжджала письменниця, науковець Марина Гримич. Презентувала у Бібліотеці ім. Русових свій роман "Лара". Фабула книги побудована навколо історії родини кримських татар. І авторка прочитала уривок роману для нас - своїх майбутніх читачів.

Нема мені де взяти дослівну цитату, але я її слова тримаю в пам'яті. Коли корінних мешканців півострова примусово виселили, їхні географічні маркери стерли, бо села і вулиці перейменували. Замість татарських назв з'явилися безликі - "Абрикосові", " Цвіточні" , "Вишневі "...
Ну ви аналогію зрозуміли, так? 400 Польових і під триста - Центральних.

Олена ПОТАПЕНКО